НУ Нас і БЮТь

 

НУ Нас і БЮТь

Розправа помаранчевих зі своїм прихильником. Бий свій свого щоб чужий боявся. Бігав, бігав по майданах тай добігався. Ось тобі не розумний твоїм салом та по твоїй же й пиці.



 Розправа помаранчевих зі своїм прихильником.

Бий свій свого щоб чужий боявся. Бігав, бігав по майданах тай добігався. Ось тобі не розумний твоїм салом та по твоїй же й пиці.

Створено прецедент, коли можна видавати наказ про скорочення ще при прийомі на роботу, а потім звільняти через два місяці і більше, хоч через роки.

Хрещеним батьком цього, став суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Володько Ігор Степанович. А освятили його рішення колегія суддів апеляційного суду Київської області в складі суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М., Олійника В.І. А Суддя Верховного Суду України М.І. Балюк поставив жирну крапку.

До Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

вул. П. Орлика 4 – а, м. Київ, п. ін. 01024

Касатор, позивач по справі №2-460: Діхтяр Петро Семенович,

відповідач: Закрите Акціонерне товариство «Росава», м. Біла Церква Київської області, п. ін. 09108 т.: +38 04463 3 7719, факс:+38 04463 7 41 56, e-mail: rosava@rosava.ua.

третя особа: Науменко Роман Петрович, Київська обласна рада, площа Лесі Українки, 1 м.Київ-196, п. ін. 01196, т.: (044) 2868543, факс: (044) 2868348.

Ціна позову станом на 30.06.2010р.: 128289.54 (сто двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят дев’ять гривень 54 копійки)

Касаційна скарга на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2009р. (справа № 2-460) та на ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 12.05.2010 року (справа № 22ц-1441/2010 р.) по цивільній справі №2-460

28 грудня 2009 року суддею Білоцерківського міськрайонного суду Ігорем Степановичем Володьком (далі – С1), ухвалено рішення по цивільній справі №2-460 за позовом Діхтяра Петра Семеновича (далі – П) до Закритого акціонерного товариства «Росава» (далі – В), третя особа Науменко Роман Петрович (далі – ТО) про поновлення на роботі та стягнення коштів за вимушений прогул (Т.3 а/с – 39, 40-48)  (далі – Р.№2-460), яким в задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області (далі – КС) від 12.05.2010 року (Т.3 а/с – 108, 109-111) (далі – У.№22ц-1441) Р.№2-460 було залишено без змін. Р.№2-460 і У.№22ц-1441

З підстави упередженості, С1 було допущено цілий ряд порушень матеріального і процесуального законодавства, неправильного застосування закону та ігнорування норм закону, які підлягали застосуванню, неправильних оцінок доказів, що привело до прийняття неправосудного рішення. Нажаль і КС, застосувавши такий же підхід, зігнорувавши нижче наведені аргументи, залишила дане рішення в силі. З таким віроломством я ніколи не мирився і миритись не збираюсь. Через таке і змушений звертатись з даною касацією.

Обставина 1. Строк розгляду справи. Р.№2-460 і У.№22ц-1441

Згідно положень: ч.1 ст. 157 ЦПК У справи про поновлення на роботі суд розглядає протягом розумного строку, але не більше одного місяця з дня відкриття провадження.; ч.6 ст.43 – Конституції України (далі – К У) «Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.». Вбачаючи в обставинах звільнення грубе порушення свого конституційного права на працю. я звернувся до суду аби захистити своє порушене право. Для цього спочатку подав заяву про забезпечення доказів від 14.04.2008р. (з-д а/с 1). С1 її задовольнив, але доказ вдалось витребувати лише 27.01.2009р. (з-д а/с 9., 12., 13; Т.1. а/с 126 – 127, 128 – 129, 130 – 131). Тобто. через більш ніж 9 місяців (ніби дитину виносив). До слова. Така «лояльність» С1 до В проглядалась на протязі всього часу розгляду. Для прикладу. З задоволених судом, заявлених мною ще на попередньому засіданні 05.12.2008р. клопотань про витребування у В: посадову інструкцію голови правління-генерального директора ЗАТ «Росава» – не надано; ксерокопії наказів (з усіма додатками – службовими і пояснювальними записками тощо) – «Про притягнення до відповідальності налагоджувальника цеху вулканізації №1 Діхтяра П. С.» №587 від 12.07.2005р. (далі – Нак.№587), (Т.2. а/с 93-101), «Про притягнення до відповідальності налагоджувальника цеху вулканізації №1 Діхтяра П.С.» №636 від 01.08.2005р. (далі – Нак.№636), (Т.2. а/с 83, 85-89, 91, 92) – вповні надано лише 16.11.2009р. Тоді ж було надано і ксерокопії наказу (з усіма додатками – службовими і пояснювальними записками тощо) – «Про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани на налагоджувальника автоматичних ліній та агрегатних верстатів цеху вулканізації №1 Діхтяря П.С.» №1089 від 28.12.2005р. (далі – Нак.№1089), (Т.2. а/с 102, 104-106, 111, Т.3. а/с 4, 5.), але знайомлячись 19.01.2010р. з матеріалами справи я не виявив там три додатки-підстави –  5. Довідка інженера по нормуванню Лазовської В.О., 6. Виписка ЗВВО про проходження Діхтяр П.С., центральної прохідної 03.12.2005 р., 7. Виписка із змінного журналу чергових налагоджувальників. Долучено ж копії даних документів до матеріалів справи було, за моїм клопотанням, лише 12.05.2010р. Відтак, ознайомитись з даними наказами і отримати їх копії, та й то за допомогою суду, я зміг лише: з Нак.№587 – через більш ніж 4 роки і 4 місяці; з Нак.№636 – через більш ніж 4 роки і 3,5 місяці; з Нак.№1089 – через більш ніж 3 роки і 10,5 місяці. Також, офіційну письмову інформацію стосовно додаткової схеми захисту приводу напорного колеса на силовимірювальних машинах RGM-E №1-5 (далі – RGM-E) – надано лише 28.12.2009р. (через більш ніж 1 рік) тай то у вигляді відписки. Задоволені С1 клопотання стосовно витребування інструкцій з діловодства В надав лише витяги з них. Сім місяців знадобилось С1 для того щоб належно повідомити ТО.Необґрунтовано відхилення моєї позовної заяви (Т.1. а/с 14, 30). Надтривалі строки перенесення (до більше 2 місяців) та короткочасність шести судових засідань (тривалістю від 3 до 11 хвилин) спричинили до того, що визначений законом строк розгляду справи було перевищено в більш ніж у 20 разів. Тобто. До С1 з даним позовом я звернувся 25.04.2008р. (Т.1 а/с 1). З підстави упередженості, С1 спочатку залишив мій позов без руху (Т.1 а/с 4), а потім необґрунтовано визнав його неподаним (Т.1 а/с 14). Доказ: (Т.1 а/с 30, 31-32). Через таке, провадження було відкрито (Т.1 а/с 37) з затримкою на 6.5 місяців пізніше. Судовий розгляд у С1 тривав до 28.12.2009р. (Т.3 а/с 39, 40-48), тобто, 13.7 місяців. Апеляційний розгляд тривав з 22.02.2010р. (Т.3 а/с – 66) і до 12.05.2010р. (Т.3 а/с – 108, 109-111), тобто, 2.7 місяців. Таким чином, я, на момент прийняття КС У.№22ц-1441, перебував у вимушеному прогулі 26.7 місяці (Т.1 а/с – 56, Т.3 а/с – 108, 109-111). Крім того. Довгий час мені чинили перепони навіть не дозволяючи копіювати матеріали справи. З огляду на таке, порушеними є ще й: ст. 4, ст. 10, ст. 27, ст. 157, ЦПК У тощо. Порушення мого права С1 та ігнорування цих обставин КС є доказом їх упередженості, а відтак і неправосудності прийнятих ними рішень. Вважаю, що таке, є підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі.

Загальні вимоги до правочинів. Цивільним кодексом України (далі – ЦК У) визначено: ч.1 ст. 202 Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. п.2, 4 ч.1 ст. 208 Правочини між фізичною та юридичною особою, а також інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти в письмовій формі. ч.1, 2 ст. 207 1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. 2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. ч.1, 3 ст. 203 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно науково-практичного коментара ЦК У, створеного за редакцією доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України В.М. Коссака «Неправомірними вважаються правочини, які визнаються нікчемними відповідно до закону. Нікчемними можуть бути правочини, які вчинені з порушенням форми або інших імперативних приписів закону. Отже. Жоден з наведених нижче наказів не скріплено печаткою, а рішення про зняття доплати за професійну майстерність вчинено взагалі без будь-якого оформлення. Інші порушення зазначено нижче.

Обставина 2. Час виготовлення наказу № 9 від 09.01.2008 року «Про зміни в організації виробництва і праці на ЗАТ «Росава» (далі - Нак.№9) (з-д а/с 2.; Т.1. 48; Т.3. 1)

Згідно пп.2 абз.1 п.7.3 чинної на той час «Інструкції з діловодства» від 5.08.2005р. №652 (далі – ІД №652) (Т.2 а/с – 172-177) «Реквізити розпорядчих документів: перша сторінка: - назва виду документа; - дата /проставляють в день підписання/; - реєстраційний номер; - заголовок до тексту /без лапок і крапки/; - текст; - підпис;.- остання сторінка, на звороті: - підрозділ, особа, яка готувала наказ /прізвище та ініціали, №     телефону/; - візи; - направити /підрозділи та виконавці/; - ознайомлення / якщо в цьому є потреба/.». В період від 09.01.2008р. і до 11.01.2008р. ТО було видано Нак.№9, який складався з одного аркуша і двох сторінок. На першій сторінці було розміщено друкований текст, який за своєю формою нагадував першу сторінку стандартного наказу. На другій сторінці було розміщено рукописний текст «ознайомлені: Кулибаба В.О., Діхтяр П.С., Шкляренко Ф.С.» Ознак наявності другого аркуша Нак. № 9 ні я, а ні суд, аж до 16.11.2009р. не виявили. Не заявляла про таке і сторона відповідача (далі – СВ). Відтак, аж до 16.11.2009р. цей правочин не відповідав вимогам, насамперед п.7.3 ІД №652. І лише на судовому засіданні 16.11.2009р. представник відповідача (далі – пВ) надав суду, а потім і мені, копію другого аркуша Нак. № 9 і продемонстрував нам його оригінал. Тобто. До 16.11.2009р. даний правочин був нікчемним з підстави порушення його форми та інших імперативних приписів. Друга частина складалась з одного аркуша ф.А4 і двох сторінок. На першій сторінці було розміщено друкований текст з підписами, який за своєю формою нагадував другу сторінку стандартного наказу. З огляду на те, що з одного боку – на момент пред’явлення, зазначені на ньому підписанти вже частково не працювали, а інші працювали на інших посадах, тай даний структурний підрозділ було оптимізовано. З іншого боку – за яких підстав В його приховував від мене та інших зацікавлених сторін, а також від суду? Таке викликає сумнів у його достовірності взагалі, а щодо Нак.№9 у формі, яку він мав до 16.11.2009р., то він був нікчемним правочином. Отже. СВ розірвала зі мною трудову угоду, використавши нікчемний правочин та поставила мене перед фактом необхідності його судового оскарження. Нажаль, з підстави упередженості С1 зігнорував даною обставиною, яка має суттєве значення для справи і є підставою для скасування Нак.№9 з моменту його прийняття. Через таке час виготовлення та його достовірність викликають у мене обґрунтований сумнів. Однак. Навіть, якщо допустити достовірність обох аркушів, то ситуація має наступний вигляд. У першому варіанті В виготовляв Нак.№9 більше 22 місяців: першу частину – 2 дні, другу – 22 місяці. У другому варіанті В виготовляв Нак.№9 2 дні, а оприлюднювати почав: першу частину – через 4 дні, другу частину – через 22 місяці. Отже. С1 визнавши Нак.№9 належним, неправильно застосувавши закон прийняв неправосудне рішення. В свою чергу ігнорування цих обставин КС є доказом її упередженості, а відтак і неправосудності прийнятого нею рішення. Вважаю, що таке є підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі.

Обставина 3. Час ознайомлення мене з Нак. № 9 та межі здійснення цивільних прав на вчинення дії.

Якщо й далі вважати Нак.№9 належним правочином, то згідно положень ЦК У та Кодексу законів про працю (далі - КЗпП): ч.3 ст. 241-1 КЗпП, ч.3 ст.254 ЦК У «Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку»; ч.1 ст.253 ЦК У «Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.»; ст.57 КУ «Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними., ч.1 ст. 49-2 КЗпП - «Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці»; ч.1 ст. 7 ЦК У, ч.7 ст.8 ЦПК У. «Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі».; п.7.2. «Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді», наказ ДСА України № 68 від 27.06.2006р. (далі – ДСА №68)– «Позивачу не пізніше наступного дня після винесення ухвали про залишення позовної заяви без руху надсилається рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про його одержання копія цієї ухвали» нас, як зацікавлені сторони, не пізніше 10 січня мали би особисто кожного ознайомити з повним текстом Нак. № 9 під розпис. В крайньому разі, в цей же строк мали би особисто кожному надіслати рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про його одержання, копію цього наказу. В такому випадку початок відліку двомісячного строку розпочинався б з дати одержання поштового відправлення зазначеного в зворотній розписці, а в разі відмови його отримувати – з дати відправлення. Натомість з першим аркушем Нак. № 9 і «Зміни штатного розпису робітників цеху вулканізації №1 на 2008 рік» (Т.1. а/с 49-50) (далі – Зм.) ознайомились і отримали їх копії: В.О. Кулібаба 15.01.08р.; П.С. Діхтяр  22.01.2008р.; Ф.С. Шкляренко – 23.01.08р. Ото саме за цієї підстави ми і ставили свої підписи на зворотному боці першої сторінки Нак. № 9. Отже. 22.01.2008р. мене було ознайомлено з нікчемним правочином. На судовому засіданні 16.11.2009р. представник відповідача надав суду, а пізніше й мені, другу сторінку Нак. № 9. Відтак, з Нак. № 9 було ознайомлено лише одного з трьох зацікавлених сторін, тай то аж через 19 місяців і 21 день після події, настанню котрої він мав, на протязі двох місяців, передувати. Отже СВ на момент вчинення дії, не повідомила належним чином зацікавлені сторони про прийняте нею рішення, а відтак втратила своє право на вчинення дії. Таке є підставою вважати Нак.№9 нечинним. Нажаль, С1 визнавши Нак.№9 належним, неправильно застосувавши закон, прийняв неправосудне рішення. В свою чергу ігнорування цих обставин КС є доказом її упередженості, а відтак і неправосудності прийнятого нею рішення. Вважаю, що таке є підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі.

Обставина 4. Час і право на вчинення дії. Наказ «Про припинення трудової угоди» № 945-к від 26.01.2008р. (далі – Нак. № 945-к) (з-д. а/с – 3.; Т.1. а/с –  56; Т.2. а/с –  112)

Згідно положень: ст.57 КУ; ч.1 ст. 49-2 КЗпП; ст.8 ЦК У -І. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону); КЗпП: ст. 28. «1. Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.; ст38 -2. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільни-ти його за поданою раніше заявою.; ч.4 ст.24 Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.» строк визначений законом на вчинення дії складає рівно 2 місяці. Вивільнення працівника раніше двохмісячного строку є недопустимим згідно ч.1 ст. 49-2 КЗпП. Однак дана норма закону, яку застосовано С1 і підтверджено КС, не розкриває правового внормування подальшої диспозиції. Адже. Прийнявши сторону С1 і КС ми отримаємо прецедент, згідно котрого роботодавець, видавши наказ про скорочення щойно прийнятого працівника, набуде права через 2 + … n кількість місяців на звільнення цього працівника. Тобто, коли йому заманеться. Таке, насамперед суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства. А внормовано дану ситуацію наступним чином. При пропущенні двохмісячного строку, договір найму за аналогією закону згідно ч.4 ст.24, ст. 28, ст. 38-2 КЗпП вважається продовженим і наступне вивільнення може мати місце лише на загальних підставах. Тобто. Навіть якби мене було належним чином повідомлено 22.01.2008р. то розірвати зі мною трудову угоду мали би 22.03.2008р. Допуском же мене до роботи 22.03.2008р. СВ підтвердила продовження зі мною трудового договору на невизначений строк. Відтак, наступне розірвання зі мною трудового договору було б правомірним лише на загальних підставах. Наразі мене допускали до роботи не тільки 22.03.2008р., а й до 26.03.2008р., навіть в день розірвання трудової угоди. Нажаль, дана обставина ТО не зупинила і в кінці робочої зміни 26.01.2008р., наостанок ще й позбиткувавшись, мене звільнили. Тобто. Спочатку розіграли фарс з черговим пропонуванням посад (Т.1. а/с –  76, 77 – 82), а потім одразу ж ознайомили з виданим ТО Нак. № 945-к про розірвання зі мною трудового договору, очевидно за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП. Отже. За ініціативи представника власника, без попередження, розірвано трудовий договір, укладений з працівником на невизначений термін. В свою чергу С1 і КС, з підстави упередженості, застосувавши норму закону, яка не поширюється на цю частину даної обставини та відкинувши запропоновану мною норму закону, яка підлягала застосуванню, прийняли неправосудні рішення. Вважаю, що таке є ще однією підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі.

Обставина 5. Нак. № 9 – невідповідність законодавству та, недобросовісність створення обставин.

На першій сторінці Нак. № 9 під заголовком розміщено три прізвища і чотири підписи з датою проставляння – 11, 14, 14, 15.01.2008р. Таке не передбачено чинною ІД №652 пп.1 абз.1 п.7.3 Реквізити розпорядчих документів: перша сто-рінка: - назва виду документа; - дата /проставляють в день підписання/; - реєстраційний номер; - заголовок до тексту /без лапок і крапки/; - текст; - підпис. Нак. № 9 не містить інформації про кількість сторінок, аркушів, додатків, примір-ників. Таке не відповідає абз.2 п.7.14 ІД №652 «Після підпису накази, розпорядження та постанови передаються до канцелярії для реєстрації та розсилання виконавцям, зацікавленим особам.» А з огляду на положення абз.1 п.7.9 ІД №652 «Проекти розпорядчих документів і додатки до них візуються на звороті останнього аркуша примірника /оригіналу/ ке-рівником підрозділу, який підготував проект, керівниками зацікавлених структурних підрозділів, технічним директором і директорами за напрямами, до компетенції яких входять питання, що розглядаються, а також в обов'язковому порядку - юридичним відділом.» наданий для ознайомлення Нак. № 9 не вповні відповідає навіть проекту наказу.

п.1 розпорядчої частини Нак. № 9 (далі – р.Нак. № 9) – «Затвердити зміни до штатного розкладу робітників цеху вулканізації №1, якими виводяться робочі місця налагоджувальника автоматичних ліній та агрегатних верстатів механічної служби, які обслуговують форматори- вулканізатори мод.036205 в кількості 5 штатних одиниць.»  Слід зазначити, що додатків Нак. № 9 не містив. Разом з тим, при ознайомленні 22.01.2008р. з першим аркушем Нак. №9, мені надали його копію та окремо копію Зм., введених в дію з 9.01.2008р. Нак. № 9. Оскільки  іншого документу мені не надано, то можна припустити, що це і є той документ, про який ідеться в Нак. №9. Порушено вимогу абз.1 п.7.8 ІД №652 «Якщо розпорядчий документ має додатки, названі у тексті, то , позначка на наявність додатків оформляється за такою формою: додаток на 10 арк. у 2-х прим.». Згідно Зм виводились всі 5 штатних одиниць дільниці. Таким чином було повністю ліквідовано цей структурний підрозділ цеху і під скорочення потрапило три працівники. В їх числі був і я.

У п.2 р.Нак. № 9 «Начальнику ВП та НК Лісовицькій Н.І., начальнику цеху вулканізації №1 Олексієнку В.В» допущено скорочене зазначення імен та по батькові посадовців і посаду Лісовицької Н.І. Також допущено скорочене зазначення імен та по батькові усіх підписантів даного наказу. Порушено вимогу абз.8 п.7.4 ІД №652 У тексті констатуючої частини спочатку необхідно вказувати посаду, прізвище та ініціали особи, яка фігурує, при повторенні - тільки прізвище та ініціали, в розпорядчій частині - посаду, прізвище, ім'я та по батькові /повністю/.

п.2.1. р.Нак. № 9 – «Ознайомити з даним наказом та штатним розкладом працівників про наступне звільнення під особистий підпис та прийняти заходи з працевлаштування працівників.» На момент ознайомлення і отримання його копії 22.01.2008р., він складався з 1 аркуша. На першій сторінці було викладено текст Нак. № 9, а на другій прізвища трьох працівників для їх підпису про ознайомлення. Порушено вимогу пп.2 абз.1 п.7.3 ІД №652 Реквізити розпорядчих документів: остання сторінка, на звороті: - підрозділ, особа, яка готувала наказ /прізвище та ініціали, №     телефону/; - візи; - направити /підрозділи та виконавці/; - ознайомлення / якщо в цьому є потреба/. Відтак мені, як і іншим зацікавленим сторонам, було надано для ознайомлення документ невідповідний статусу правочину (ерзац-документ) та ще й з грубим порушенням визначених законом строків. З першим аркушем Нак. № 9 і Зм., ознайомились і отримали її копію: В.О. Кулібаба15.01.08р.; П.С. Діхтяр–  22.01.2008р.; Ф.С. Шкляренко – 23.01.08р. Ото саме за цієї підстави ми і ставили свої підписи на зворотному боці першої сторінки Нак. № 9. На судовому засіданні 16.11.2009р. представник відповідача надав суду, а пізніше й мені, другу сторінку Нак. № 9. З цього випливає, що попередньо, мене та й суд, відповідачем було введено в оману. Оскільки впевненості в даті виготовлення другого аркуша Нак. № 9 не має, то ситуація з його виготовленням та наступним повідомленням мені вбачається слідуючою. З підстави нижче викладених аргументів мої опоненти втратили душевну рівновагу, ознаки якої маються в матеріалах справи. Це і аргументи викладені вище – видача лише частини Нак. № 9 та незрозуміле затягування з його повідомленням, поява із небуття іншої частини Нак. № 9 тощо. Далі ці дива продовжились реалізацією задуманого після втрати права на таке, абияк заповненням бланку наказу «Про припинення трудової угоди» форми Т-8 та відвертим глузуванням вже не тільки наді мною та над законом, а й над судом тощо. Скидається на те, що отакою чванливістю та демонстрацією свого всевладдя мене намагаються «здивувати».

п.2.2. р.Нак. № 9  – «Працівників , які відмовились від запропонованих робочих місць, після закінчення двохмісячного терміну з дня попередження, звільнити згідно КЗпП України.» Дану вимогу за вищевикладених обставин виконано з грубими порушеннями законодавства, а понад те.

22.01.2008р. ознайомившись з наданою мені частиною Нак. № 9 я, крім іншого, задекларував і обґрунтував свою позицію стосовно мого наступного працевлаштування.

 Даний наказ вважаю формою розправи. Буду добиватись його скасування. Крім того, на дану дільницю мене переведено в кінці 1999 року за виробничою необхідністю. Я, на протязі всього цього часу, неодноразово звертався про повернення мене на попереднє місце, але за тієї самої підстави (виробнича необхідність) мою вимогу не задовольняли. В даний момент така необхідність відпала. Сподіваюсь, що поверненням мене на дільницю інспекції якості буде спростовано твердження про моє скорочення як форму розправи за виступ на мітингу під час виборчої кампанії у складальному цеху, коли приїжджала Ляпіна від НСНУ. 22 січня 2008р.

23.01.2008р. (з-д а/с 1-а) я підготував і наступного дня направив звернення на ім’я Р.П. Науменка, в котрому аргументовано просив: 1. Перевести мене на дільницю інспекції якості. 2. Провести зі мною переговори про належну компенсації за впровадження моєї пропозиції (схема захисту напорного колеса силовимірювальних машин RGМ-Е). Нажаль, зігнорувавши своїм обов’язком, положенням ст.15,19,20 Закону України «Про звернення громадян» (далі - З Г) –«Керівники та посадові особи підприємств, незалежно від форм власності, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв.» тощо відповіді Р.П. Науменко мені так і не надав.

В подальшому подібне я декларував, усно і письмово, при  запрошеннях мене на комісію з пропонування вакантних посад та на самих засіданнях:

– від 4.02.2008р. № 36 (з-д а/с 4; Т.1. 62-а) на 5. 02.08р.  Окрема думка: ознайомившись з вище зазначеним наказом я звернувся 24.01.08р. з письмовим зверненням до генерального директора-голови правління в якому задекларував своє бажання по наступному працевлаштуванню та з певними застереженнями на предмет такого переходу. До цього часу відповіді на дане звернення я не отримав тому перемовини на тему працевлаштування вважаю, що є передчасними. Комісія ж дане звернення зігнорувала

– 62. Акт.5.02.2008р.  Члени комісії засвідчують, що Діхтяр Петро Семенович на засідання комісії по пропонуванню вакантних посад ЗАТ «Росава» 05.02.2008р. не з'явився, про що власноручно підписуємося.

 від 11.03.2008р. № 36-2033 (з-д 4-а; Т.1. 66-а,67) на 14.03.08р.  Після ознайомлення з вищезазначеним наказом я звернувся з цього питання до генерального директора-голови правління Науменка Р.П. у якого на контролі перебуває даний наказ. З незрозумілих для мене причин відповіді я дотепер не отримав. Оскільки в своєму зверненні я обґрунтовано задекларував своє бажання про наступне моє працевлаштування в цеху вулканізації №1 на дільниці інспекції якості то в разі наявності там вакансії дозволяю Вам оформити такий перевод у якості налагоджувальника (шостого) розряду. 11 березня 2008р. Комісія і це звернення зігнорувала

66. Акт.14.03.2008р. Члени комісії засвідчують, що Діхтяр Петро Семенович на засідання комісії по пропонуванню вакантних посад ЗАТ «Росава» 14 03 2008р. не з'явився, про що власноручно підписуємося.

 від 18.03.2008р. (Т.1. а/с 9,74,75)  З огляду на раніше задеклароване розцінюю дане запрошення як наявність можливості переведення мене на дільницю інспекції якості в статусі налагоджувальника 6 (шостого) розряду на що, безсумнівно даю свою згоду. Виходячи з такого, на засідання  комісії я прийду. Стосовно ж іншої частини мого звернення, маю пояснити, що до отримання належної компенсації я буду все робити щоб запобігти експлуатації даної схеми (схеми захисту напорного колеса сило вимірювальних машин – RGM-E (додаткова)) 18.03.08р. P.S. Пояснення задекларованого надам на засіданні комісії. З усього, комісія дане звернення зігнорувала так само, як і змістом викладених мною аргументів і лише констатувала факт письмового викладення мною окремої думки на акті запропонованих посад

– 71. Акт.18.03.2008р. Члени комісії засвідчують, що Діхтяр Петро Семенович на засідання комісії з пропонування вакантних посад ЗА'Г «Росава» 18.03.2008 р. з'явився.

Провідним юрисконсультом Діденко О.В. було зачитано Діхтярю П.С. назви всіх вакантних посад, так як він відмовився сам прочитати зміст акту пропонування посад та підписатися в графах про вибір чи відмову будь-якої вакантної посади чи роботи. Діхтяр П.С, заслухавши інформацію про вакантні посади та роботи, письмово виклав свою окрему думку на акті запропонованих посад, робіт, про що власноруч підписуємося.

– 71-а – 73а. Акт.18.03.2008р. На засідання даної комісії мене, попри зарані задеклароване мною, запрошено шляхом обману. Оскільки я йшов на дане засідання йшов для оформлення по переводу у якості налагоджувальника автоматичних ліній та агрегатних верстатів на дільницю інспекції якості цеху вулканізації №1 18 березня 2006 р. П.С. Діхтяр

– 77 – 82 . Акт.26.03.2008р.пропозиція.

– 76. Акт.26.03.2008р. Про відмову Діхтяра Петра Семеновича підписатися в акті існуючих на ЗАТ «Росава» вакансій, у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці по акту від 26 03 2008р. склала цей акт про те, що 26 03 2008р. Діхтярю Петру Семеновичу було запропоновано акт з пропонування вакантних посад ЗАТ «Росава», у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Діхтяр П.С. ознайомитися з актом та поставити власний підпис відмовився.

Стосовно пропозиції. В 1996 році мною було запропоновано пропозицію, реалізація котрої убезпечувала підприємст-во від значних, до 40000DM, збитків. За усталеною практикою і здоровим глуздом за таке передбачалась, як мінімум, винагорода, але з огляду на особу, до впровадження справа так і не дійшла. Вважаю за доречне навести текст акту від 15 січня 1997р.:

-Розглянувши рацпропозицію наладчика дільниці інспекції якості Діхтяра П.С. «Схема аварійного відключення приводу напорного колеса в машинах РГМ-Е», комісія в складі нач. бюро електроприводу ЕТВ Гольдича О.М., ст. майстра дільниці інспекції якості Шкурапета І.С., ст. майстра ел. Дільниці Гаврилюка І.М., бригадира наладчиків Ахметзянова О.Г. встановила слідуюче:

Конструкцією машини РГМ-Е вже передбачена система аварійного відключення приводу напорного колеса при його перебігу, що перевищує граничний. Команду на аварійний останов приводу дає комп’ютер управління машиною, якщо напорне колесо пройде далі, ніж при нормальному процесі, і тисне на кінцевий вимикач. Ця система може не спрацювати тоді, коли «залипнуть» контакти будь-якого реле, через які подається команда комп’ютера на останов привода.

За 11 років експлуатації машин було кілька таких випадків, коли реле відпрацювали свій ресурс і не були своєчасно замінені на нові із-за відсутності останніх. Після заміни таких реле на нові, проблема знімається. А поставити ще одну, додаткову, систему захисту на таких же реле, як пропонує наладчик Діхтяр П.С., нічого не дасть, бо ці реле матимуть такий же ресурс, як і всі інші, і їх так само потрібно буде своєчасно міняти, з тією лише різницею, що якщо раніше на всіх машинах було 48 таких потужних контакторів, то тепер їх стане на 12 більше.

Комісія вважає недоцільним встановлення ще однієї системи захисту, а усунення можливих аварійних ситуацій здійснити шляхом своєчасного проведення планових ремонтів та заміни реле, що відходили свій ресурс.

Підписи: Гольдич О.М.; Шкурапет І.С.; Гаврилюк І.М.; Ахметзянов О.Г

Надалі, використовуючи свої повноваження, керівництво не допустило належного оформлення пропозиції. Тобто. Не визнали її раціоналізаторською. Тим часом збитки росли, а об'їхати мене їм все ніяк не вдавалось. В кінці 1999 року під приводом «виробничої необхідності», а насправді з метою розправи за мою непоступливість і переконання, мене перевели на теперішню дільницю. Забігаючи дещо наперед зазначу, що весь час я домагався поновлення на попереднє місце роботи і визнання та належної оплати своєї пропозиції. Нажаль, досягти бажаного мені так і не вдалось. Однак, у 2000-му році, після чергової аварії, ставлення керівництва дещо змінилось. Оскільки ж за час що пройшов, підприємство декілька разів міняло свій статус, то пропозицію мені довелось переоформити і повторно подати на розгляд, що я невідкладно і зробив (Т.1. а/с 11-13; Т.2. а/с 220-221, 223-226) Оскільки доступу до обладнання я вже не мав, то її впровадження доручили двом працівникам дільниці – Олексію Гусмановичу Ахметзянову і Ігорю Володимировичу Венцковському. Потім відношення керівництва почало повертатись на попередні позиції. Звідтоді розгляд моєї пропозиції під різними приводами почали відкладати. За цей час О.Г Ахметзянов і І.В. Венцковський незважаючи на свій високий фах, та все ж технічно безграмотно переробивши мою пропозицію, змонтували її на машинах і оформили на себе (Т.1. а/с 212-219. Рац. 02.08.2000р. №82). Офіційною підставою для такого вони назвали те, що «На машинах RGM-E участились случаи перебега напорного колеса…». Я почав наполягати аби керівництво в кінці- кінців визначилось стосовно обох пропозицій і вибрало якусь одну. Таке тягнулось аж до 26.02.2001р., коли нарешті технічним директором ЗАТ "СП"Росава" мою пропозицію відхилили, а іншу було відхилено лише на словах. Насправді ж схема так і залишилась на машинах і працювала. За таких обставин я звернувся до суду і в день судового засідання дану схему з машин було демонтовано. Через незграбно підготовлені найнятим мною адвокатом досудові документи, упередженість суду та відсутність у мене коштів на подальший юридичний супровід і досвіду, судом у моєму позові було відмовлено (Т.3. а/с 31-32.Р.9.10.01р. №2-3150). Потім перекомутувавши, аби приховати зовнішні ознаки її наявності, схему, втаємничено від мене, як їм здавалось, впровадили на всіх машинах. Через пануючу безвідповідальність та всевладдя зневажили навіть тією обставиною, що ця таємниця є секретом Полішинеля. На разі з того самого часу збитків спричинених даною проблемою на підприємстві більше не виникало. Між тим, на всі мої звернення, в тому числі і до ТО, про належну оплату, мені відмовляли, стверджуючи, що пропозиція не впроваджувалась. Після виникнення даної ситуації я чітко пояснив, що потрібно визначатись – або належно оплатити, або зняти. Ні на перше, ні на друге не пристали, тож вирішили мене туди просто не допустити. Забігаючи дещо вперед зазначу. Нажаль С1 дану обставину не визнав, але КС в даному питанні поступила принципово і вочевидь керуючись вимогами: ч.1, 4 ст.41; ч.1, 2 ст.54 - К У; ст., ст.328, 329, 330, 482, 483, 484 - ЦК У; ч.1 ст.252-5 - КЗпП тощо таки виправила допущену С1 помилку і в судовому засіданні встановила, що я, працюючи з 1994 року на дільниці інспекції якості, у 1996 році запропонував технічне рішення, яке призвело до зменшення збитків підприємства.

З наведеного вбачається, що за весь час, комісія жодного разу не тільки не задекларувала свого ставлення до висловлених мною аргументів, а взагалі не згадувала про їх зміст. Таке є свідченням її тенденційності і упередженості. Таким чином, завдяки умисно-протиправним діям керівництва, зневаження ним положень ст.15,19,20 З Г мене було позбавлено можливості на працевлаштування згідно законодавства, а саме: ч.2 ст.40 КЗпП «Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу». ч.2, 3 ст.49-2 КЗпП - «При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві » Тобто, не маючи відповіді на свої звернення я втратив можливість вибору іншого робочого місця з наявних на той час вакансій (вакансії на попередньому робочому місці мені не пропонували) і втратив роботу.

І нарешті, згідно: ч.4 ст.212. ЦК У -«Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.»

п.3. р.Нак. № 9 – «Контроль за виконанням даного наказу залишаю за собою.» Даний пункт напряму вказує на організатора, співучасника і натхненника усього цього процесу. Відповідно саме на нього має бути покладено і відповідальність за настільки значні порушення. Оскільки Р.П. Науменко, з певного часу вже не працює, а відповідно до ст.237 КЗпП - «Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні обов'язок покрити шкоду, заподіту підприємству, у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону»; ч.1 ст.36 ЦПК У - «Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу» я заявив його як третю особу, а потім, хоч і з чималим зусиллям, але таки домігся аби його бодай належно повідомили. До слова. Нак. № 9 печаткою не скріплювали.

Нажаль С1 з підстави упередженості, неправильно застосувавши закон, зігнорувавши наведеними обставинами, які є свідченням того, що Нак. № 9, як правочин, не відповідає встановленій законом формі, а дії СВ є неправомірними і недобросовісними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства, прийняв неправосудне рішення. В свою чергу, ігнорування цих обставин КС є доказом її упередженості, а відтак і неправосудності прийнятого нею рішення. Вважаю, що таке є підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі.

Обставина 6. Нак. № 945-к – невідповідність законодавству. Вивільнення без попередження.

26.03.2008р. ТО було видано Нак. № 945-к, виконаний у вигляді частково заповненого стандартного бланку наказу форми Т-8. З огляду на попередньо викладене, дану дію було вчинено протиправно. Стосовно ж підстави видачі Нак. № 945-к з посиланням на: Нак. № 9, який у першому випадку втратив чинність (за минуванням терміну його дії – 22.03.2008р.), в другому випадку, ще не набрав чинності (набрав чинності з 16.11.2009р. і до 16.01.2010р.), а в третьому випадку, взагалі був нечинним, то таке є свідченням того, що на той час мене не було належним чином попереджено, а відтак, між мною і відповідачем було укладено трудовий договір на невизначений строк.

На судовому засіданні 28.12.2009р. пВ надав для огляду оригінал Нак. № 945-к, чим підтвердив достовірність наявної в матеріалах справи копії. Назвати ж бодай реквізити нормативного акту, яким затверджено бланк наказу ф.Т-8 і порядок його заповнення пВ, навідріз відмовився. Відтак зазначу, що навіть допустивши визнання належним бланку ф.Т-8, то за змістом Нак. № 945-к не відповідає наступним вимогам ІД №652: п.7.3 Реквізити розпорядчих документів: перша сторінка: - назва виду документа; - дата /проставляють в день підписання/; - реєстраційний номер; - заголовок до тексту /без лапок і крапки/; - текст; - підпис;- остання сторінка, на звороті: - підрозділ, особа, яка готувала наказ /прізвище та ініціали, №     телефону/; - візи; - направити /підрозділи та виконавці/; - ознайомлення / якщо в цьому є потреба/. п.7.4: абз.4 Розпорядча частина наказу повинна починатися словом «Наказую:»;абз.7 Текст розпорядчих документів повинен бути написаний короткими фразами, містити формулювання, які не допускають можливості різного їх тлумачення.; абз.8 У тексті констатуючої частини спочатку необхідно вказувати посаду, прізвище та ініціали особи, яка фігурує, при повторенні - тільки прізвище та ініціали, в розпорядчій частині - посаду, прізвище, ім'я та по батькові /повністю/.;абз.9 Дати підписання, затвердження, погодження документа, а також дати, які містяться у тексті, необхідно оформляти цифровим способом.;  абз.1 п.7.8 «Якщо розпорядчий документ має додатки, названі у тексті, то , позначка на наявність додатків оформляється за такою формою: додаток на 10 арк. у 2-х прим.».;п.7.9: абз.2 Накази, пов'язані з грошовими виплатами або відрахуваннями, візуються у головного бухгалтера.;абз.6 Крім віз, на зворотньому боці останнього аркуша необхідно вказувати над візами, хто вносить розпорядчий документ /підрозділ, виконавець, прізвище та ініціали, номер телефону/. Розрахунок розсипки розміщувати під візами,; п.7.11 Останній пункт наказу містить інформацію про особу, яка відповідає за виконання наказу в цілому.

Адже. В тексті Нак. № 945-к: не зазначено жодного прізвища, імені та по батькові осіб, які його візували; відсутнє зазначення часу підписання особами, які його візували; замість підпису керівника стоять якісь закарлючки, розміщені вертикально від цієї графи і до середини другого рядка таблиці «розрахунок середнього заробітку». Незважаючи на те, що підставою для його видачі зазначено Нак. № 9, як додаток його не додано. Значну частину бланку не заповнено, як от: графи «з окладом»; розділу «ЗАТВЕРДЖУЮ» і печатки; таблиці «розрахунок середнього заробітку»; обхідного листа; заяви; відсутності візи бухгалтера; підстави їх непогашення перекресленою буквою Z; підстави повної відсутності прізвищ, імен та по батькові осіб, які візували Нак. № 945-к і дати проставляння ними підписів; підстави наявності узгоджуючого підпису профкому, тобто узгодження громадської організації членом якої я не є і яка обмежує свою діяльність лише деклараціями про захист інтересів своїх членів та відбиранням у них внесків, є ієзуїтством. Проаналізувавши ж дії СВ, як от: 09-11.01.2008р. видає половину Нак. № 9 (поспішає, хоче вивільнити); ознайомлює з ним 22.01.2008р. (не хоче вивільняти); не реагує на мої звернення від: 22,23.01.2008р., 05.02.2008р., 11, 18.03.2008р. (хоче вивільнити); 22 – 26.03.2008р. допускає до роботи (не хоче вивільняти); 26.03.2008р. допускає до роботи, дозволяє відпрацювати всю зміну (не хоче вивільняти) і в цей же день звільняє (хоче вивільнити); від 21.04.2008р. до 05.12.2008р. не бере участі у судовому процесі (не хоче вивільняти); 05.12.2008р. до 28.12.2009р. чинить спротив у наданні доказів, затягує розгляд (хоче вивільнити); 16.11.2009р. видає другу половину Нак. № 9 (хоче вивільнити на законних підставах); 28.12.2009р. суд задовольниив одне з бажань від 26.03.2008р. (хоче вивільнити), (не хоче вивільнити на законних підставах); 16.01.2010р. не видає новий наказ про розірвання трудової угоди, хоча не знає чи подаватиму я апеляцію (не хоче вивільнити на законних підставах). Таке, в кращому випадку, свідчить про хронічну втрату СВ душевної рівноваги. До слова. Нак. № 945-к печаткою не скріплювали

Нажаль С1 з підстави упередженості, неправильно застосувавши закон, зігнорувавши наведеними обставинами, які є свідченням того, що Нак. № 945-к, як правочин, не відповідає встановленій законом формі, а дії СВ є неправомірними і недобросовісними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства, прийняв неправосудне рішення. В свою чергу, ігнорування цих обставин КС є доказом її упередженості, а відтак і неправосудності прийнятого нею рішення. Вважаю, що таке є підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі.

Інші обставини котрі мають значення для справи. Мотиви дій СВ.

Обставина 7. 2005р. Статус позивача в період від 04.06.2005р. до 05.10.2005р.

Інша частина з задекларованого стосується давніх і не простих відносин між мною та ТО, котрі врешті-решт і призвели до звільнення. На початку 2003 року, в результаті чергових підкилимних дерибанів, наше підприємство прихопив новий власник (Т.2.а/с19 дод.22 - ч.2 Уст. збори 21:30 -21:45). Він тут же змінив керівництво. Очолив нову команду молодий, енергійний керівник – Науменко Роман Петрович. На той час підприємство лихоманило. Утворилась величезна заборгованість по заробітній платі. Почались страйки, акції громадянської непокори. Профспілка, як і скрізь, відверто лобіювала інтереси власників. Зі свого боку, я пропонував дуже незвичні, але вважаю ефективні кроки для вирішення цієї проблеми враз і назавжди. Спільні дії дали результат. З того часу заборгованість дуже швидко погасили, а про затримки забули. Залишилось лише невирішеним питання базового розміру мінімальної заробітної плати, який згідно законодавства, починаючи з 01.04.1997р., мав бути не нижчим прожиткового мінімуму працездатної особи. Отут все і закрутилось. Ні мої усні, ні письмові звернення до ТО на нього не діяли. У відповідь отримував тільки відписки, тиск і нічого більше. Не багато допомогли і мої звернення в вищі інстанції. Правда трудова інспекція послідовно склала два приписи, а потім через суд по них оштрафувала ТО. Він змушений був поступатись. Але ті поступки дуже мало впливали на загальний результат. Тоді я почав звертатись до працівників, пояснювати їм їхні права. Профспілка і цього разу зайняла сторону власника. Невдоволення працівників підприємства наростало і нарешті постало питання висловлення недовіри профкому і започаткування процесу дострокових перевиборів усього складу профактиву підприємства. Це мало наслідком утворен-ня на підприємстві ініціативної групи (Т.2. а/с 16. дод.21,22 - Уст. збори) у статусі фактичного тимчасового профкому. Зовсім випадково в цю групу потрапив і я (Т.2. а/с 19 дод.22 - ч.1 Уст. збори 5:45 - 6:05). ТО був присутнім при її створен-ні. Він забезпечив проведення установчих зборів у великому залі палацу культури, виступав і навіть пообіцяв усіляке сприяння (Т.2. а/с 19 дод.22 - Уст. збори). Для початку запевнив, що організує переговори членів ініціативної групи з основними утримувачами акцій підприємства (Т.2. а/с 19 дод.22 - ч.2 Уст. збори 20:10 - 20:45). Забігаючи наперед зазначу, що нічого з обіцяного він не зробив. Ми ж, розподіливши між собою обов'язки, одразу приступили до роботи. Одного з нас, того хто зголосився вести організаційну роботу для забезпечення нормальної діяльності групи, насамперед було зобов'язано добитись для нас від керівництва забезпечення безперешкодного пересування на і по території підприємства та адміністративного корпусу. З трьох задекларованих ініціативною групою питань я взявся за питання заробітних плат. Роботу проводив відкрито. На кожній з трьох наших зустрічей: однієї з керівником обласної організації галузевої профспілки – збирались обговорювати нагальні проблеми профорганізації та стан справ з дотриманням трудового законодавства) (Т.2.а/с19 дод.22 - переговори з Кисілем В.П.); двох, з ТО - 21.06.2005р. (Т.2.а/с 19 дод.22 - переговори з Науменком 21.06.2005р.) я виголосив «вимоги...» (Т.1.а/с 97 ), а 29.06.2005р. ТО доповів результат їх розгляду (Т.2.а/с19 дод.22 - переговори з Науменком 29 06 05р.). На цих зустрічах я, з підстави протестів інших учасників, здійснював аудіо запис лише своїх виступів. Наступного ж, після чергової зустрічі, робочого дня збирав людей, «прокручував» їм запис, давав пояснення, відповідав на запитання. Тобто. Мене люди вповноважили на відстоювання їх інтересів, тож я обтяжений їхньою довірою, як умів намагався покладені на мене обов’язки виконувати. Після обрання нового складу профактиву і профкому я , як і декларував, склав з себе обов’язки члена ініціативної групи (Т.1. а/с 97 дод.27).

Нажаль С1 з підстави упередженості неправильно застосувавши закон, зігнорувавши наведеним, допустив дію, котра вплинула на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи. Таке стало ще однією з підстав прийняття С1 неправосудного рішення. В свою чергу, ігнорування цих обставин КС є доказом її упередженості, а відтак і неправосудності прийнятого нею рішення. Вважаю, що таке є підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі.

Обставина 8. Нак. №587. Розправа за виконання громадських обов’язків члена профкому.

На останній зустрічі з керівником з'ясувалось, що наші вимоги зігноровано. Тобто. Силі закону, протиставлено – закон сили. Про що я й заявив і повідомив, що звертатимусь до людей, бо прийшов час силі протиставити силу. 30.06.2005р. в цеху біля вбиральні мене підкликав начальник цеху. Між нами відбулась гостра розмова. З самого початку, зрозумівши її суть, я запропонував зайти в майстерню чергових формовиків і вести розмову в їх присутності» На це він навідріз відмовився. Основний зміст тієї розмови я виклав у зверненні від 01.07.2005р. до Р.П. Науменка (Т.2.а/с 12. дод.7). То була чистої води провокація. Начальник цеху ініціює розмову, затримує мене якийсь час, а потім біжить оформляти порушення мною режиму. Це що, я повинен був не підходити до нього, а послати його чим подалі, чи як? Повертаючись на робоче місце, я заглянув до слюсарної майстерні і повідомив присутніх там працівників про свій намір знову відзвітувати (Т.2.а/с 97,26. поясн.30.06.2005р.Я) на це пішло аж раптом 30 секунд. Ото тих 30 секунд і є весь час, про який можна було говорити, як час самовільного залишення робочого місця. Сам же звіт, як завжди, провів під час обідньої перерви. 12.07.2005р. на підставі доповідних (Т.2. а/с 94, 23.Докл. 30.06.2005р.; 95, 24 допов.; 96,25.допов. 30.06.2005р.) та пояснювальних записок (Т.2. а/с 97,26. поясн. 30.06.2005р.; 98,27. поясн.1.07.2005р.; 99,28. поясн. 1.07.2005р.; 100, 29. поясн. 1.07.2005р.) по цьому факту ТО видав Нак. №587. При цьому ніяких узгоджень з ініціативною групою він не робив. Відповідно ніякого дозволу на таке вона йому не надавала. Тобто. Це була чисто волюнтаристська дія. Використання повноважень для розправи з «неугодним». Між тим, з певними застереженнями можна стверджувати, що лише в лютому 2009 року я зміг належно ознайомитись з даним правочином, а повну його копію я отримав лише 16.11.2009р. (Т.2. а/с 11. – 3. з. 18.07.2005р.; 11. – 4. в.17.08.2005р. №1/2-4478; 11. – 5. з.29.12.2005р. 12. – 6. в.18.01.2006 №05-154; 14. – 15. в.9.12.2005р. №208; 14. – 16. в.2.02.2006р. №578). Тобто. Згідно ст.57 К У Нак. №587 є нечинним. Понад те. Порушено вимогу зазначати в розпорядчій частині посаду, прізвище, ім’я та по батькові фігурантів та імена і по батькові підписантів. Відсутні дати візування. В акті (Т.2.а/с 101,30. Акт.12 07 05р.) не зазначено причину моєї відмови, а це була їх відмова надати мені копію наказу з додатками. До слова. Перероблено на свій копил додатки, які в наказі стали «підставами». Невірно вказано в наказі причину і місце зібрання. То був мій звіт як члена ініціативної групи, який фактично перебував у статусі члена профкому про переговори з керівництвом по результатах розгляду ним «Вимог …», а не збори (Т.1.а/с 97. дод.25). Звіт проводився в майстерні слюсарів формового господарства. Безграмотним він є як за орфографією «переву, внутрітрішньооб’єктовий, внутрішньооб'єк-товий, повернутися (перенос без переносу)» так і за змістом. Адже. За доповідними: В. Павлика – він мав розмову зі мною біля 10:20, а не об 11:00, як зазначено в наказі.

30.06.2005г. около 10:20 обходя цех я на 20 ряду встретил наладчика Дихтярь П.С. и поинтересовался куда он идёт и чем занят. Дихтярь П.С. сказал, что собирает работников цеха на собрание где он расскажет о своих действиях по повышению зарплаты. Я напомнил Дихтярю о его прямых обязанностях и предложил вернуться на своё рабочее место (форматоры-вулканизаторы 15/1 – 15/6). На мои замечания Дихтяр П.С. не отреагировал.(якби я насправді «не отреагировал» то в ту ж хвилю опинився б на вулиці); А. Пономарьова - об'яву в майстерні я зробив о 10:30:

Довожу до вашего сведения, что 30.06.2005г. наладчик см. «А» по 12 часов Дихтярь П.С. в 10:30 зашёл в мастерскую ППР и пригласил присутствующих слесарей-ремонтников в 12:15 прослушать отчёт инициативной группы с руководством ЗАТ «Росава», А также заслушать диктофонную запись встречи и его выступление на ней.

  Такий же час 10:30 зазначили у своїх поясненнях В.С. Заскалєта, М. В. Фалалєєв і 10:35 зазначив В. К. Корнієнко:  

 – По поводу нахождения Дихтяря П.С. в мехмастерской в 10:30 30.06.05г. поясняю, что Дихтярь П.С. приглашал в обеденный перерыв прослушать его выступление на встрече инициативной группы с руководством завода. – По поводу нахождения Дихтярь в мехмастерской в 10:35 30.06.05г. пояснюю, что Дихтярь приглашал в обеденный перерыв на 12:15 рабочих прослушать запись его выступление на встрече инициативной группы с руководством завода.

Мій безпосередній начальник, майстер зміни В.В. Проценко, знаючи специфіку моєї роботи, взагалі на ті відверті дурниці не завважив:

Довожу до Вашого відома, що 30 червня в 12 годин 15 хвилин слюсар-ремонтник,. Налагоджувальник автоматичних ліній та агрегатів Діхтяр Петро Семенович зібрав робітників різних підрозділів, в слюсарній майстерні по 12 годин щоб звітувати про хід зустрічі, яка відбулась 29 червня в актовому залі АБК – 1 з Головою Правління-Генеральним директором Науменко Р.П. з питання висловлення ним відношення до вимог ініціативної групи висловлених на зустрічі 21 червня в АБК – 1. спочатку він включив аудіо запис зустрічі і дав можливість прослухати її. Потім висловив своє бачення даної проблеми, а саме:- що Генеральний директор не звертає уваги на вимоги ініціативної групи; - не виконуючи Галузеву угоду він порушує права працівників підприємства; - нормативи визначені Галузевою угодою вводяться в дію з порушенням терміну, а саме – з відстрочкою на 11 місяців і в урізаному виді. А також закликав здійснювати контроль над діяльністю ініціативної групи, ставити перед нею завдання та вимагати їх виконання. На закінчення, висловив свої пропозиції створювати свої ініціативні групи в кожному підрозділі з якомога більшою кількістю людей. Визначившись з напрямами вони розділяться на підгрупи і будуть працювати над вивченням і вирішенням якоїсь з проблем. Повідомив також, що не знаходить спільної мови з керівництвом цеху.

Справа в тому, що з робочого місця я можу відлучитись, максимум на 10 хвилин, це різниця між подачею і скидом параметрів і то якщо не має аварійних машин (Т.2. а/с 106-110,44-48.t-режим).В зв'язку з чим і час обідньої перерви для нас поняття чисто умовне. Таким чином в підставах зазначено час – 10:20, 10:30, 10:35. Отже, про мою більш як двогодинну відсутність на робочому місці може говорити або невіглас, або дуже вже упереджена людина. Тепер стосовно магнітофона. З підстави виконання делегованих повноважень та для забезпечення прозорості своїх дій я на двох зустрічах з ТО відкрито здійснював аудіо запис. Потому за першої нагоди звітував перед колективом цеху від імені котрого мене якраз і було уповноважено. Звіт, як завжди, було проведено в обід. Звітував про результат розгляду керівництвом «Вимог …». Звинувачення  мене у пронесенні магнітофона взагалі є нічим не обґрунто-ваним. Адже навіть згідно антиконституційного п.2.8 «Положення …» в додатках, акту про затримання мене за пронесення магнітофо-ну не існує. Це все одно якби я сказав, що магнітофон мені надав сам директор. Врешті решт, то був обов’язок керівника  організувати якнайширше інформування працівників наявними в його розпорядженні засобами – радіотрансляція, публікація в газеті підприємства про хід переговорів з надзвичайно важливого для працівників підприємства питання. Натомість. Керівництво здійснило наді мною розправу через невдалу спробу спочатку обдурити, а потім обмежити людей від життєво важливої для них інформації. Разом з тим. Згідно: К У: ст.34. «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.»; ст.57. «Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.» КЗпП: ст.245. «Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створювати умови, які б забезпечували участь працівників в управлінні підприємствами. Службові особи підприємств зобов'язані у встановлений строк розглядати критичні зауваження і пропозиції працівників і повідомляти їх про вжиті заходи.» ст.130. «При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника» ст.149. «При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.». ЦК У: ст.203. «1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства».; ст.215. «І. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається». То де та шкода? Що ж я порушував? Наразі дане рішення з ініціативною групою не узгоджувалось. Тобто. Це є свідченням звичайного обмеження за ознаками політичних та інших переконань. До слова. Нак. № 587 печаткою не скріплювали. Отже. Дані обставини є ще однією підставою для визнання нечинності Нак. №587 з моменту його прийняття.

Нажаль С1 з підстави упередженості неправильно застосувавши закон, зігнорувавши наведеними обставинами, які є свідченням того, що Нак. № 587, як правочин, не відповідає встановленій законом формі, а дії СВ є неправомірними і недобросовісними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства і мають ознаки обмеження за політичними та іншими переконання-ми. Відтак, С1 допустив дію, котра вплинула на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи і яка стала додат-ковою підставою для прийняття судом неправосудного рішення. В свою чергу, ігнорування цих обставин КС є доказом її упередженості, а відтак і неправосудності прийнятого нею рішення. Вважаю, що таке є підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі.

Обставина 9. Нак.№636. Розправа за виконання громадських обов’язків члена профкому.

Тим часом інші члени ініціативної групи зібрали достатньо підписів для висловлення недовіри профкому. На часі стали перевибори усього профактиву. Ми вирішили донести і відстояти на зборах підрозділів цілий ряд питань. Для цього якраз і згодились повноваження. Наш оргсектор запевнив, що про наше безперешкодне пересування він з керівництвом домовився. З цього ж питання неодноразово звертався і я та працівники цеху (Т.2.а/с 12. – 7. з.1.07.2005р. ; 12. – 8. з.22.06.2005р.; 13. – 10. з.26.07.2005р.; 13. – 11. з.21.07.2005р.; 13. – 12. з.12.08.2005р.). ТО такі питання просто ігнорував (Т.2.а/с 13. – 9. в.22.07.2005р. №1-4178; 13. – 13. в.12.09.2005р. №05-4778). Між тим, коли ми почали не в свою зміну проходити через турнікет, він не блокувався. Відповідно ходив і я. Тоді, оцінивши ситуацію, я зважився на відчайдушний крок. Вирішив вступити в члени профспілки аби отримати можливість запретендувати на посаду голови цехкому та голови профкому, а заодно з'ясувати чи потрібно людям те що і як, я роблю. Ідея була така. Очоливши цехову і заводську організації я – формую команди, навчаю, розгортаю роботу, піднімаю з підлоги і передаю їм в руки права, підбираю собі заміну набагато сильнішу за себе і передаю повноваження. Після того знову виходжу з профспілки і переключаюсь виключно на політичну діяльність. Для реалізації задуманого мені достатньо було 3 місяці, на рівні цеху і 6 місяців, на рівні заводу. В разі ж не обрання, всю попередню діяльність я припиню. Займусь виключно мінімальними зарплатами на рівні держави (Т.1.а/с99; Т.2. 237;дод.33). 16.06.2005р. я написав заяву про вступ в профспілку і передав її заступнику голови профкому, О. Ніколаєвському. Він, на словах пообіцявши винести її на розгляд, як і належить, на першому ж засіданні профкому, очевидно повісив її на гвіздок. Мені нічого не залишалось, як знову звертатись до людей (Т.2.а/с 13. – 11. з.21.07.2005р.). Таким чином на звітно-виборні збори підрозділів я ходив і як член ініціативної групи, і як кандидат на вступ в члени профспілки і як пошуковувач посад, а відтак і претендент на обрання делегатом цехової та заводської конференцій. Маю відзначити, що всі профгрупи цеху на зборах котрих мені вдалось побувати, незважаючи на шалений тиск начальства, підтримали мою заяву про вступ в члени профспілки. Звичайно ж керівництво перспектива отримати такого лідера профспілки не влаштовувала. І вони пішли звичним для них силовим шляхом. Спочатку почали змінювати час і місце проведення зборів, не реагували на мої прохання дати дозвіл на отримання разових перепусток, підмовляли проти мене і залякували людей тощо. Потім з'явився Нак.№636. І цього разу ТО з ініціативною групою дане питання не узгоджував. Між тим, з огляду на те, що за всі ці роки, лише 16.11.2009р. за допомогою суду, мені вдалось ознайомитись з даним наказом, то згідно ст.57 К У у суду є всі підстави вважати його нечинним. Понад те. В наказі не зазначено ім’я та по батькові усіх підписантів та міститься фальшивий підпис директора з персоналу та адміністрування. Стягнення винесено навіть за отримання мною зарплати. Додатки до наказу переформатовано в «підстави». Факт нібито затримання мене підтверджено актом складеним на іншу особу (Т.2.а/с88,36. Акт.22 07 05р. ). Доповідна записка начальника цеху Павлика В.І. від 26.07.2005р.:

В цехе вулканизации №1 работает наладчиком Дихтяр Петр Семёнович. 12.07.05. приказом № 587 ему объявлен выговор за невыполнение правил внутреннего трудового распорядка, п.2.22, п.4.6 рабочей инструкции, п.2.8 «Положення про внутрішньооб’єктовий та пропускний режим ЗАТ «Росава»» с приказом №587 он ознакомился, но подпись поставить отказался, о чём составлен акт. С 18.07 по 22.07.2005 зафиксировано три прохода на территорию завода Дихтярём П.С. в нерабочее время. Это: 18.07.2005 с 14.54 до 17.01, 19. .07.2005 с 15.10 до 15.57, 22. .07.2005 с 14.51 до 17.50. 22. .07.2005 в 17.40 Дихтярь П.С. был задержан работниками охраны за нарушение пропускного режима. По факту задержания составлен акт. Разрешения администрации на проход не имел. Объяснительную записку начальнику цеха по причинам посещения завода предоставить отказался о чём составлен акт. Приходя на завод в нерабочее время Дихтяр П.С. обходил участки цеха: агитировал работников цеха за поддержку его кандидатуры на должность председателя профкома или цехкома. С этой же целью он посещал профсоюзные собрания мехслужбы, смены «А», формового хозяйства. Ни на одном собрании Дихтяр П.С., не будучи членом профсоюза и не пользуясь авторитетом в цехе поддержки не получил. Учитывая систематические нарушения правил внутреннего трудового распорядка, «Положения про внутриобъектовый и пропускной режим ЗАТ «Росава»», а также ст. 14 Закона Украины охрану труда использование Дихтяря П.С. в качестве наладчика цеха не целесообразно.

Стосовно Нак.№587 коментар уже надано. Стосовно дачі пояснень то в підставах воно є (Т.2. а/с85,33.поясн.22.07 05р.Я). Стосовно відношення до мене працівників не все там було так однозначно. Принаймні мою заяву про вступ до профспілки було підтримано усіма осередками, на зборах котрих я побував. Та й багато інших питань було вирішено всупереч волі начальства. Звідси й істерія.

Начальникові служби безпеки Шестопал Олександру Михайловичу наладчика цеху вулканізації №1 Діхтяра Петра Семеновича Пояснювальна записка 18.07.05р. від 14.54 – 17.01 – отримував заробітну плату. 19.07.05р. від 15.10 – 15.57 – як член ініціативної групи був на зборах зм. «Б» цеху. 22.07.05р. від 14.51 – 17.55 – як член ініціативної групи був на зборах зм. «А» і формової дільниці цеху. З огляду на неодноразові звернення до Голови Правління-Генерального директора Науменка Р.П. як усно, так і письмово про забезпечення умов нормальної діяльності членам ініціативної групи, в тому числі і безперешкодного пересікання прохідної підприємства і зважаючи на те, що заперечень з боку керівника не було та й турнікет  не блокував пропуск я вважав, що наше прохання задоволено і тому декілька разів проходив на територію підприємства. В подальшому це питання буду вирішувати згідно встановлених правил.22 липня 2005р. П. Діхтяр

Ось же воно, пояснення. А вимога, після того, як я відпрацював 12 годин у нічну зміну, не спавши другу добу, давати знову пояснення, свідчить про вчинення проти мене одного з методів психологічного тиску, широко застосовуваного душогубами під час розквіту комуняцьких репресій (Т.2. а/с92, 38.Акт.26 07 05р.):

Ми, що нижче підписалися, склали цей акт про те, що 26.07.2005р. в 7:00 Діхтяр Петро Семенович в нашій присутності відмовився надати пояснення начальнику цеху вулканізації №1 Павлику В.І. про систематичний прохід на територію заводу в особистих справах. Так згідно даних зафіксованих комп’ютерним обліком на прохідній заводу в свій неробочий час: 18.07.2005р. 14:54 – 17:01; 19.07.2005р. 15:10 – 15:37; 22.07.2005р. 14:51 – 17:50

К У ст.36. «Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.» КЗпП ст.243. «Відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.» ст.7. Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Профсп.)« Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки. Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.» Тобто. Не тільки було брутально обмежено моє право на вступ в профспілку, а ще й піддали переслідуванню. Забігаючи наперед, зазначу, що мене таки прийняли в профспілку, але по своєму – по ієзуїтськи. Тобто; Через делегатів заводської конференції я передав три документи - чергову заяву про вступ у профспілку, заяву про включення моєї кандидатури у список претендентів на обрання в члени профкому і головою профкому та коротку програму кандидата (Т.1. а/с 99 – д.33). Заяву про вступ задовольнили після обрання усього складу профкому і голови. Іншу заяву попередньо відхилили, як подану не членом профспілки. До слова. На тій конференції відбувся безпрецедентний випадок – головою профкому було обрано одного з директорів підприємства. Профсп.: ст.41. «Працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є», ст. 42. «Роботодавець зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві». Тобто. На той момент профкому було висловлено недовіру. Єдиним легітимним органом котрий представляв інтереси трудового колективу була ініціативна група. Визнало її такою і керівництво (Т.2.а/с 16. – 21. Прот.4.06.2005р., 19 дод. 22 - Уст. договір). Свідченням чого було і активна участь керівника при організації установчих зборів, і його участь на цих зборах та двох зустрічах потому, з ініціативною групою (Т.2.а/с 16. – 21. Прот. 4.06.2005р., 19 дод. 22 - Уст. договір, переговори з Науменком). В результаті підтримки працівників і керівництва 7.10.2005р. стало можливим переобрання усього складу профактиву. Отже. З 04.06.2005р і до 07.10.2005р. члени ініціативної групи, в їх числі і я, повністю відповідали статусу членів профкому. Наразі згоди на винесення мені жодної з доган ініціативна група не надавала. Таке є ще одним підтвердженням не чинності Нак. №587  і Нак. №636 та черговим свідченням брутального тиску на мене. Тим же іезуїтством пояснюється й інша обставина. Електронна система керування турнікетами налаштована таким чином, що її розблокування відбувається на протязі 1 години перед початком зміни та після її закінчення. В іншому разі прохід є можливим лише за спеціальним розпорядженням. Отже. Те, що я міг в будь-який час вільно проходити турнікет, підтверджує наявність відповідного розпорядження, Підстав же для його появи було більш ніж достатньо - це і закон, і обіцянка й обов'язок керівника, і звернення працівників цеху від 22.06.2005р. (Т.2.а/с 12. дод.8), це і мої звернення, усні та письмові (Т.2.а/с 12. дод.7, 13. дод.10) тощо. До слова. Нак. № 636 печаткою не скріплювали. Отже. Дані обставини є ще однією підставою для визнання нечинності Нак. №636 з моменту його прийняття.

Нажаль С1 з підстави упередженості неправильно застосувавши закон, зігнорувавши наведеними обставинами, які є свідченням того, що Нак. № 636, як правочин, не відповідає встановленій законом формі, а дії СВ є неправомірними і недобросовісними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства і мають ознаки обмеження за політичними та іншими переконання-ми. Відтак, С1 допустив дію, котра вплинула на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи і яка стала додат-ковою підставою для прийняття судом неправосудного рішення. В свою чергу, ігнорування цих обставин КС є доказом її упередженості, а відтак і неправосудності прийнятого нею рішення. Вважаю, що таке є підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі.

Обставина 10. Замах.

З метою майбутнього оскарження Нак. №587 і Нак.№636 я 16.09.2005р. скориставшись відповіддю ТО (Т.2.а/с 17. – 25. з.12 08 05р. 17. – 26. в.12 09 05р. № 05-4777) зумів витребувати і переглянути «правила внутрішнього трудового розпорядку працівників підприємства» та «Положення про внутрішньо-об'єктовий та пропускний режим ЗАТ "РОСАВА"». На той час мене чомусь на місяць перевели на найледачішу роботу, черговим на прохідній цеху (Т.2.а/с 14. – 14. записка.). Звичайно ж таке насторожувало. І, як з'ясувалось, не дарма. Як тепер вбачається, розраховували на таке. ТО і ще декілька осіб, не показуючи пропусків проходять через мій пост. Таким чином отримують всі підстави для мого звільнення. Аякже. Порушник трудової дисципліни та пропускного режиму, абсолютно свідомий своїх дій, злісно і виклично знову допустив порушення. Причому тут уже не потрібно нічиїх доповідних чи пояснювальних. ТО вже сам в усьому особисто впевнився. Та не спрацювало. Коли я заблокував турнікет і попрохав, в силу своїх функціональних обов'язків, у ТО пояснити кого ж конкретно пропустити разом з ним, він демонстративно мовчав. А тим часом на пост ввірвався заступник начальника цеху Валерій Володимирович Олексієнко і розблокувавши турнікет почав вимагати від мене покинути пост. Я в свою чергу нагадав йому, що ще вранці просив у нього аби він видав нове розпорядження і повернув мене назад у бригаду, на що отримав відмову. Наразі при відміні розпорядження я в той же день готовий був вийти в нічну зміну. В іншому випадку піти з поста я не міг, аби знову не наразитись на підлість. Тоді він викликав двох охоронців та почав сам, і підбурював їх до фізичних дій проти мене. Тобто. Спочатку мене витягнули з поста, а потім волоком потягли до кімнати майстрів змін. Там мені стало зле (Т.3. а/с 27- свідч.6.12.09р. Мельник Володимира Васильовича) і мене, помордувавши ще зо дві години, шпиталізували. В інфарктному відділенні міськлікарні №1 я пролежав більше десяти днів (Т.2.а/с 17. – 23. Л/Л 19.09.2005р.; 17. – 24. з. (факс).21.09.2005р.). Необхідно було ще пройти 20-ти денний курс реабілітації, але через брак коштів та надання мені підприємством сумнівної довідки, я його не пройшов. Будь якого вибачення  за скоєне, чи бодай співчуття від керівника я не спостеріг. Не відгукнулись на мій крик про допомогу і побратими, (Т.2.а/с 17. – 24. з. (факс).21.09.2005р.). Оце саме цю подію я й відзначив під час мітингу 24.09.2007р. (Т.1.а/с 10-а. опер. журн.). Свого часу, на моє звернення від 18.10.2005р. (Т.1.а/с 2 ) прокуратура відреагувала традиційно. Тобто. Замість викликати мене для дачі пояснень, опитати фігурантів зазначених у моєму зверненні, а вже потім визначатись, вони відфутболили його у трудову інспекцію (Т.2.а/с 14. – 16. в.2.02.2006р. №578.). Та в свою чергу, поза моєї участі, склепала і прислала мені відписку (Т.2.а/с 14. – 15. в.9.12.2005р. №208). Вважаю, що в наведеному є достатньо підстав для  постановляння судом окремої ухвали стосовно порушення кримінальної справи.

Нажаль С1 з підстави упередженості неправильно застосувавши закон, зігнорувавши наведеними обставинами, які є свідченням того, що дії СВ є неправомірними і недобросовісними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства і мають ознаки обмеження за політичними та іншими переконаннями, окремої ухвали стосовно порушення кримінальної справи по даному факту, не постановляв. В свою чергу, ігнорування цих обставин і КС, також є доказом її упередженості. Відтак вважаю, що з огляду на викладене, у суду є всі підстави для постановляння окремої ухвали щодо порушення кримінальної справи по даному факту та врахування даної обставини при прийнятті рішення.

Обставина 11. Нак.№1089. Використання форс-мажорних обставин для розправи з неугодним.

Після обрання нового складу профактиву я, як і обіцяв, склав свої повноваження члена ініціативної групи та згорнув громадську роботу на підприємстві (Т.1а/с 97. дод.27; Т.2.а/с 10. – 1. з.14 10 05р.) і зосередився над вирішенням проблеми мінімальних заробітних плат на рівні держави. При цьому звітом моїм, незважаючи на те, що в ньому, крім іншого, йшлося про дуже значне зменшення фонду оплати праці за останні три роки, профком зігнорував (Т.2.а/с 10. – 2. в.14 11 05р. №15). Між тим керівництво про мене не забувало. Так 28.12.2005р. за фактом події яка мала місце у суботу 3.12.2005р., запізнення на 9 хвилин на роботу (Т.3 а/с 95 арх. 3.12.05р.), мені оголосили чергову догану – Нак.№1089. Для ознайомлення мені надали лише наказ і копії двох його перших сторінок. Копії підстав (додатків) і третьої сторінки наказу з моїм підписом про ознайомлення пообіцяли зробити і надати пізніше. Змусити їх виконати таки ту обіцянку мені, за допомогою суду, вдалось лише 16.11.2009р. (Т.2.а/с 15. – 19. з.29 12 05р., 15. – 20. в.18.01.05р.№.05-153, клоп.5.12.2008р.), копія технічного фіксування тощо, тому згідно ст.57 К У є всі підстави для визнання нечинності Нак.№1089. Понад те. Додатки до наказу переформатовано в «підстави». В наказі не зазначено ім’я та по батькові жодного з підписантів в їх числі і Діхтяра та міститься фальшивий підпис начальника юридичного відділу чим порушено вимоги ІД №652 -абз.6,7,8 п.7.4, п.7.8, 7.9, 7.10 (Т.2.ас 172-177). В додатках-підставах мається дві, замість однієї, довідки (Т.3 а/с 94). Викликає сумнів наявність на той момент "робочої інструкції № 08 налагоджувальника автоматичних ліній та агрегатних верстатів". Також маю обґрунтований сумнів стосовно складення і підписання акту від 3.12.2005р. (Т.3 а/с 5)). Адже. Пояснювальну записку, Сергій Михайлович Яценко, написав лише 13.12.2005р. (Т.3 а/с 4). В ній зазначено, що робоче місце, з дозволу майстрів, він покинув о 7:00. Наразі, при особистому спілкуванні, я з’ясував, що акт було складено без його участі, а підпис він поставив того ж таки 13.12.2005р. І в тому є логіка. Оскільки він прийшов і відпросився о 7:00. Якби ж вони тоді взялися складати акт, то я прийшовши о 7:09 напевне б їх застав, тож цей акт мали би складати за моєї участі. Між тим, про таке там у ньому не йдеться, а про його зміст я дізнався лише 16.11.2009р. Згідно журналу змін (Т.3 а/с 95 Журн.), діаграми режимів від 2.12.2005р. (Т.2. а/с 106,44), пояснення С.М. Яценка з 22:30 до 4:45 взагалі всі 5 машин стояли на прогріві, тож в будь-який момент були готові до роботи. Понад те. На момент зупинки машини о 5:40 всі, знаючи місце перебування С.М. Яценка, навіть і не подумали його викликати і якби він сам не виявив простою о 6:25 , то вона б там благополучно так би й простояла до мого приходу і ніхто б того не помітив. Більше того. Коли він після закінчення зміни прийшов проситися додому, його з легкістю відпустили. Знаючи специфіку, це важко пояснити нічим іншим, як відсутністю нагальної потреби в роботі даної машини переважно через відсутність заготовок., котрі до всього, ще й повинні були бути з сухою промазкою. Підтвердженням цього є мій запис у журналі змін о 7:40, і о 9:10 (Т.3 а/с 95 Журн.). Між іншим, на той час ніхто не знав де я, що зі мною, коли я явлюсь на роботу і чи прийду взагалі. Якби я не вийшов у той день на роботу то машини простояли б, щонайменше до 19:00 оскільки, з огляду на вихідний день, замінити мене було ніким. Адже. Обладнання мали право і вміли обслуговувати лише наладчики дільниці. У вихідні та святкові дні це міг бути тільки єдиний наладчик у зміні. Навіть майстри в тій ситуації були б безсилі через незнання даних машин. Причиною ж мого запізнення тоді були форс-мажорні обставини – з 17:00 2.12.2005р. до 14:00 3.12.2005р. за Київським часом у місті безперервно йшов сніг – загалом, на момент події – 14 годин (Т.3 а/с 25 гідрометцентр.2,3.12.05р.). Комунальні служби міста не справлялись і транспорт дійсно «ходив», а не їздив (Т.2.а/с15. – 17. з.12 12 05р., 15. – 18. в.21 12 05р. №320). Тоді спізнилась чи не половина працівників заводу. В їх числі і працівник нашої бригади (Т.3 а/с 95 арх. 3.12.05р.). З огляду на таке охорона, попри усталений порядок, навіть не перекривала вхід на півгодини з моменту початку зміни. Відповідно і догани ніхто крім мене не отримував. Крім того. Виходячи з аналізу щойно отриманих підстав-додатків, необґрунтованим є твердження про моє спізнення на 20 хвилин. Відсутньою є нанесена підприємству матеріальна шкода. Зовсім не враховано форс мажорні обставини тощо. Текст наказу і його зміст не відповідають вимогам ІД №652. До слова. Нак. №1089 печаткою не скріплювали. Отже. Дані обставини є ще однією підставою для визнання нечинності Нак. №1089 з моменту його прийняття.

Нажаль С1 не тільки зігнорував даними обставинами, котрі мають значення для справи та були підтверджені доказами, а ще й вилучив з матеріалів справи три підстави-додатки до Нак.№1089, чим суттєво обмежив доказову базу даної обставини. Відтак з підстави злочинної упередженості С1, неправильного застосування ним закону та ігнорування наведених обставин, які є свідченням того, що Нак. № 1089, як правочин, не відповідає встановленій законом формі, а дії СВ є неправомірними і недобросовісними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства і мають ознаки обмеження за політичними та іншими переконаннями. Таке є доказом неналежності С1. В свою чергу, ігнорування цих обставин КС є доказом також і її неналежності. Виходячи з такого, правомірним є твердження, що дану справу розглянуто неналежними судами. Вважаю, що таке є підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі.

Обставина 12. Необґрунтованість зняття доплати за високу професійну майстерність. Обмеження за ознаками політичних та інших переконань.

З 01.01.2006р., без будь яких пояснень, мені припинили нараховувати надбавку за професійну майстерність – код оплати 256 (Т.1а/с252 дод.3). Для підтвердження правомірності своїх дій, СВ надала до С1 доказ: «Положення про порядок встановлення доплати до тарифних ставок кваліфікованим робітникам за високу професійну майстерність на ЗАТ «Росава»» (далі - Пм) (Т.2.а/с 193) введеного в дію з 01.04.2006р. (Т.2.а/с 193). Одним словом, спочатку вразили мішень, а тоді вистрілили. З огляду на очевидну безглуздість вчиненого та з підстави пануючого в державі безправ’я, мене й не повідомляли. Просто поставили перед фактом. На разі не витримують критики і посилання СВ, підтримане С1, на п.4.1 Пм. Адже, навіть коли допустити належність даного доказу для цієї обставини то потрібно би було, згідно ч.4:

-п. 4.2 вказані надбавки не виплачуються з того місяця, в якому виявлені випадки зниження якості продукції (робіт)та інші серйозні виробничі упущення. Оскільки дана доплата виплачувалась мені безперервно по 31.12.2005р. включно. то таке є свідченням того, що попередньо винесені мені догани – Нак. №587, Нак.№636 і Нак. №1089 не були підставою для припинення нарахувань даної доплати. На разі, в період від 01.01.2006р і до 26.03.2008р. жодних доган ніхто мені не виносив. Таке є свідченням обмеження за ознаками політичних та інших переконань.

-4.3 Пропозиції про відміну надбавки (розпорядження) готує керівник підрозділу (…)конкретних причин. Підтвердження наявності пропозиції (розпорядження) підготовленого керівником підрозділу не існує. Таке є свідченням обмеження за ознаками політичних та інших переконань.

-4.4 Керівник підприємства може прийняти особисте рішення про відміну або (…) надбавок на підставі пропозиції керівника підрозділу. Підтвердження наявності рішення керівника підприємства не існує. Таке є свідченням обмеження за ознаками політичних та інших переконань.

Внаслідок такого, тарифну частину мого заробітку одномоментно і протиправно зменшили на 24%. Згідно ст.57 К У така дія є протизаконною. Понад те. Тримаючи мене весь час під тотальним контролем, СВ не було віднайдено жодних підстав для звинувачення мене в нефаховості. Більше того. До свого основного фаху я ще фактично додав фах слюсаря-ремонтника, освоїв майже все обладнання цеху. Тобто. Мотиви для такого знаходяться поза межами виробничих стосунків. Таке є свідченням обмеження за ознаками політичних та інших переконань. К У ст, 24 «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.» КЗпП.: ст.2-1. «Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.» ст.149. «До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.» Отже. Рішення СВ про припинення мені нарахувань доплати за професійну майстерність починаючи з 01.01.2006р. було не тільки необґрунтованим, а ще й жодним чином не оформлялось. Вочевидь саме за цієї підстави дотепер ні мені, ні суду не було надано жодного належного доказу. Відтак дії СВ є неправомірними і недобросовісними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства і мають ознаки обмеження за політичними та іншими переконаннями. Однак, незважаючи на це С1, з підстави упередженості неправильно застосувавши закон, керуючись наданим СВ пізніше виданим документом, Пм тощо визнав правоту СВ. Таке є доказом неналежності С1. В свою чергу, ігнорування цих обставин КС є доказом також і її неналежності. Виходячи з такого правомірним є твердження, що дану справу розглянуто неналежними судами. Вважаю, що таке є підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі.

Обставина 13. Поновлення строку оскарження

Основною причиною настільки пізнього оскарження мною факту протиправного використання моєї інтелектуальної власності, як і неправомірного притягнення мене до відповідальності виданням – Нак. №587, Нак.№636, Нак.№1089 та зняття з мене доплати за Профмайстерність стало: приховування СВ факту наявності додаткової схеми захисту вузла напорного колеса на машинах RGM-E №1-5; відмова відповідача надати мені копії Нак. №587, Нак.№636, Нак.№1089 з підставами-додатками, в зв’язку з чим лише за допомогою суду я зміг ознайомитись і отримати копії наказів з підставами-додатками: Нак.№587 – через більш ніж 4 роки і 4 місяці; Нак.№636 – через більш ніж 4 роки і 3,5 місяці; з Нак.№1089 – через більш ніж 3 роки і 10,5 місяці з моменту їх прийняття; відсутність будь-яких пояснень стосовно зняття з мене доплати за профмайстерність. Не маючи відповідних знань для можливого захисту, я, свого часу, звернувся до фахівця. Той наполіг аби я надав копії наказів з усіма додатками. Нажаль через недобросовісність СВ, отримати їх я так і не зміг. Подібним чином діяла СВ, тільки тепер вже за потурання і сприяння С1, який, до всього, фабрикуючи дану обставину вилучив з матеріалів справи три підстави-додатки до Нак. №1089. Відтак, перебуваючи під шаленим тиском, намагаючись вижити, не маючи коштів аби найняти адвоката, не маючи відповідних знань, не маючи можливості витребувати належні документи, я пропустив строк на оскарження, а упереджений С1 цією обставиною тут же й скористався. В свою чергу, КС, не врахувавши жодного з наведених аргументів та залишивши Р.№2-460 в силі, прийняла неправосудне рішення. Вважаю, що в наведеному є достатньо підстав для визнання обставин пропущення строків оскарження прийнятих вище СВ рішень, поважними і прийняття рішення про поновлення пропущеного строку для розгляду питання про визнання незаконними та скасування з моменту їх прийняття: Нак. №587; Нак.№636; Нак. №1089; рішення про зняття доплати за профмайстерність.

Обставина 14. Геноцид.

В зв'язку з новими обставинами я отримав можливість більш виважено займатись проблемою з дотриманням законодавства у царині оплати праці. Проаналізувавши наявні в мене матеріали, співставивши їх з чинним вітчизняним і міжнародним законодавством я дійшов висновку, що стан справ у цій сфері має всі ознаки складової вчинюваного в кінці другого, на початку третього тисячоліття в Україні чергового акту злочину геноциду. Це на додачу до безправ'я, конфіскації трудових заощаджень, позбавлення частки державної власності, безробіття, затримок з виплатою заробленого, зведення нанівець компенсаційних заходів пов'язаних з Чорнобильською катастрофою, «беспределу» в комунальній сфері тощо А що ж закон. Він є і вітчизняний, і міжнародний (ратифікований Україною). Згідно нього, такі діяння визначені як злочин, за який передбачається дуже сувора відповідальність, аж до права для потенційних жертв позбавляти своїх кривдників життя. Однією з важливих ознак цього злочину є встановлення, на протязі довгого часу, базового нормативу заробітних плат на рівні значно нижчому від межі виживання. Згідно положень: ч.4 ст. 43 К У -Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. ч.2 ст.9 Закону України «Про оплату праці» 10 вересня 1996 р. (далі – ОП97) -Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу. Строк її чинності: з 01.04.1997р. до 31.12.2008р. згідно з Постановою ВР У N50/97-ВР від 06.02.97; з 01.01.09р., ця норма вже є чинною як стаття, згідно закону №466 від 14.12.06р. (далі – ОП09). ч.1 ст.1 Закону України «Про межу малозабезпеченості» 04.10.94 (далі - МЗ) - «Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості» і за цей час його встановлювали: Пост.ВРУ16 жовтня 1996 року N 421/96-ВР п.1; ЗУ: 24 грудня 1997 року N 780/97-ВР ст. 1; 25 грудня 1998 року N 366-XIV ст. 1; 15 вересня 1999 року N 1047-XIV ст. 1; 5 жовтня 2000 року N 2025-III ст. 1; 22 березня 2001 року N 2330-III ст. 1; 15 листопада 2001 року N 2780-III ст. 1; N 1704-IV від 11.05. 2004 ст. 1; №2285-IV від 23.12.2004 ст. 63; N 3235-IV від 20.12.2005 ст. 59; № 489 – V від 19.12.2006 ст. 62; 15.03.2007  № 749-V ст. 62; № 107 – VI від 28.12.2007 ст. 58; № 835 – VI від 26.12.2008 ст. 54; 06.11.2009р. N 1715-VI ст. 1; 20.10.2009р. N 1646-VI ст. 1; № 2154-VI від 27.04.2010 ст. 52. Мінімальна ж зарплата була, на підставі: Пост.20.02.1996 року N 49/96-ВР п.1; Указ.25.08.1996 року N 762/96; З У 24.12.1997 року N 780/97-ВР ст. 2; З У 23.06.1998 року N 669/98 п.1; З У 22.07.1998 року N 49-XIV ч.1; З У 25.12.1998 року N 366-XIV ст. 2; З У 1.06.2000 року N 1766-III ст. 1; З У 13.12.2001 року N 2896-III ст. 1; З У 26.12.2002 року N 372-IV ст. 1; З У 22.05.2003 року N 849-IV р.ІІ; З У 26.12.2002 року N 380-IV ст. 72-16; З У 25.11.2003 року N 1328-IV ч.1; З У 27.11.2003  № 1344-IV ст. 89; З У 17.06.2004  № 1801-IV ч.1 п.28; З У №2285-IV від 23.12.2004 ст. 83; З У №3235-IV від 20.12.2005 ст. 82; З У № 489 – V від 19.12.2006р. ст. 76; З У 15.03.2007  № 749-V ч.1 п.10; З У № 107 – VI від 28.12.2007 ст. 59; З У № 835 – VI від 26.12.2008 ст. 55; З У 6.11.2009 року N 1715-VI ч.1 п.2; З У 20.10.2009 року N 1646-VI ст. 2; З У № 2154-VI від 27.04.2010 ст. 53 значно нижчою. Відтак, співвідношення розміру мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму було: 1997р. - 21%; 1998р. - 60%, 74%; 1999 - 81% 62%; 2000р. - 26 - 41%; 2001р. - 36%; 2002р. - 38%, 45%; 2003р. - 51%, 56%; 2004р. - 53 - 61%; 2005р. - 58%; 2006р. - 72 - 79%;. 2007р. - 76 - 73%; 2008р. - 78 - 76%; 2009р. - 70% - 75%; 2010р. – 89%-93%... .

К У: ст.1. - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. ч.2 ст.3 - Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, ст.8 - В Україні визнається і діє принцип верховенства права Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. ч.2 ст.19 - Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, ст.21 - Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, ст.22 - Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. ч.3 ст.46 - Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, ст.48 - Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї що включає достатнє харчування, одяг, житло, ст.64 - Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24,25, 27,28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56,57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції, ч.1 ст.68 - Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. п.1 ч.1 ст.92 - Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; Виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України. ч.2 ст.102 - Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. ст.113 - Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також: указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, п.1,2,3,6,9 ч.1 ст.116 - Кабінет Міністрів України: забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє проект закону про Державний бюджет України, п.5 ч.1 ст.121 Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. ч.2 ст.124 - Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що витікають у державі. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 17 07 97р. (далі - К ПЛ): ч.1, п.а ч.2 ст. 2 - 1. Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.; 2. Позбавлення життя не розглядається як таке, що вчинене на порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили: а) для захисту будь-якої особи від незаконного насильства. Конвенція про попередження злочину геноциду та покарання за нього 18 03 54р.(далі - К Г): ст. ІІ-В настоящей Конвенции под геноцидом понимаются следующие действия, совершаемые с намерением уничтожить, полностью или частично, какую-либо национальную группу как токовую: с) предумышленное создание для какой-либо группы таких жизненных условий, которые рассчитаны на полное или частичное физическое уничтожение ее. Між тим за злочин геноциду вітчизняним і міжнародним законодавством передбачено кримінальну відповідальність. Так згідно: ст.442 Кримінального Кодексу України (далі - КК У) - Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.; КГ: ст. ІІІ-Наказуемы следующие деяния: а) геноцид; Ь) заговор с целью совершения геноцида; й) покушение на совершение геноцида; є) соучастие в геноциде; ст. IV- Лица, совершающие геноцид или какие-либо другие из перечисленных в статье ІІІ деяний, подлежат наказанию, независимо от того, являются ли они ответственными по конституции правителями, должностными или частными лицами.; VI-Лица, обвиняемые в совершении геноцида или других перечисленных в статье ІІІ деяний, должны быть судимы компетентным судом того государства, на территории которого было совершено это деяние, или таким международным уголовным судом, который может иметь юрисдикцию в отношении Сторон настоящей Конвенции, признавших юрисдикцию такого суда.

Нормативи прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати розробляє Уряд. Затверджує Верховна Рада. Потім Уряд, вкупі з профспілками і об'єднаннями роботодавців укладають на їх основі Генеральну Угоду. Далі галузеві міністерства вкупі з галузевими профспілками і галузевими об'єднаннями роботодавців укладають на її основі Галузеві Угоди, котрі в свою чергу є мінімальними соціальними нормативами для укладення колективних договорів. На практиці навіть такого рівня нормативи в колдоговорах занижуються. Жебрацькі заробітки нині, матимуть наслідком отримання жебрацьких пенсій у майбутньому, Тобто. Покидьки вже подбали ще й про наше майбутнє. Між тим, відповідно до ч.3 ст. 22, ст. 64 К У право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану і то тільки на певний строк. Тут же його фактично скасовано, бо з моменту набрання чинності 01.04.1997р. і до закінчення строку дії ОП9731.12.2008р. дана норма так і не виконувалася. А з 01.01.2009р. вже не виконується не тільки ОП09, а й «заморозили» МЗ. Наразі про запровадження в Україні надзвичайного чи воєнного стану я не чув. При цьому скасовують дію законів за допомогою закону «Про Державний бюджет України», яким згідно п. 1 ч.2 ст.38 Бюджетного Кодексу України (далі – БК) лише визначаються загальна сума доходів і загальна сума видатків. Тоді за яких підстав на протязі надтривалого часу працездатних утримують поза межею виживання і як класифікуються такі дії ? А ще ж затримка, на місяці, а подеколи й роки навіть такого мізерного заробітку. А приховане і явне безробіття ? А конфіскація без суду і слідства трудових заощаджень. А позбавлення належної кожному частки державного майна. А «беспредел» у комунальній сфері, коли від початку опалювального сезону і до 18.12.1998р. та наступні два опалювальні сезони опалення на масиві «Таращанський» подавалось з таким розрахунком, аби лише не порозмерзались труби. Подібне мало місце і на масиві «Леваневського». При цьому ніхто не брав нас у «кільце», не об'являв блокадного стану. З 2000-го року вже всю комунальну сферу міста вивели поза межі закону. Звідтоді у місті відсутні виконавці житлово-комунальних послуг разом з послугами (дане питання намагаюсь вирішити шляхом адміністративного судочинства). При цьому всьому - прокуратура займалась «кришуванням», а суди, вибиванням «боргів». А жахлива екологія та зведення до мінімуму застережних заходів її негативного впливу тощо. І все це створено штучно, протизаконно, з метою винищення населення. Тому воно цілковито підпадає під визначення -геноцид. Доказ - звернення від 10 02 07р. (Т.1. (а/с 84 – 87. Ск.10.02.2007р. ООН, 88. Карпач.дод.17, 89. спис.,дод.1, 90. дод.53, 54, 91. дод.42+а, 55, 92. дод.3, 44, 15,16, 93. дод.40, 43, 94. дод.2, 95; 235-236(2); дод.22, 23, 96. дод.24, 97. дод.25-27, 98. 237(2);дод.28-31, 99. 237(2);дод.32-34, 100. дод.35, 101 дод.. 36, ,7, 48, 49,50, 52, 102. дод.4, 5, 6, 103. дод.7, 8, 104. дод.9, 10, 105. дод.11, 106. дод.12, 14, 107. дод.13, 56, 108. дод.39, 47, 109. дод.41, 45, 110. дод.38, 111. дод.18-21, 112. дод.46, (далі – з.ООН); Т.2. а/с 235-236, 237, 241). Отже. Влада. Політичні партії презентовані в ці часи у Верховній Раді. Профспілки і об'єднання роботодавців, вели, ведуть і планують надалі вести неоголошену війну проти власного народу. До того ж поза всякими правилами. Показовим ефективності дії «тихою сапою» є оприлюднені статистичні дані за листопад 2009 року. Згідно них стало відомо, що за цей місяць пішло в небуття на 17 тисяч наших співвітчизників більше, од тих що народились. Для прикладу. Радянська авантюра в ДРА на протязі 10 років забрала 13,5 тисяч життів. Вважаю, що в наведеному є достатньо підстав для постановляння судом окремої ухвали стосовно порушення кримінальної справи.

Вчинивши всі, визначені законом, дії всередині держави і отримавши мізерний результат (галузеву угоду і колдоговір за 2006 рік затвердили з нормативами мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму і в кінці року було прийнято закон №466 від 14.12.2006р.) я почав звертатись по допомогу до міжнародної спільноти. Спочатку до послів іноземних держав в Україні, а потім до правозахисних структур ООН – з.ООН. Нажаль і той шлях виявився безрезультатним (Т.1.а/с 83. в.20.02. 2007р. ООН) (далі – в.ООН). Звідтоді я почав звертатись до людей. Виготовляв листівки і на всіляких акціях розповсюджував (Т.1.а/с 1-а. листівка 04.07.2007р.). При цьому закликав людей до вчинення спротиву будь-якими засобами, оскільки шлях несилового вирішення даної проблеми вичерпано. Навіть політичні інструменти не спрацьовують. Спритники так навчились видурюва-ти в людей портфелі, що вони навіть убезпечені таємницею голосування, з впертістю вартою іншого застосування, весь час надають повноваження виключно своїм катам. І причетними до організації цього безумства є насамперед влада зі своїми посіпаками – прокурату-рою, судами, міліцією, військом, конторою тощо, привладні і провладні політичні партії, профспілки і об’єднання роботодавців. Причетною до цього є і СВ. Адже власник, як і його команда, переважно презентовані у владі. На разі, не пропрацювавши на підприємстві жодного дня, вони, на відміну від працівників, отримали його собі у власність. Разом з тим працівники підприємства від цього дерибану, за увесь час, не тільки не отримали ні копійки дивідендів, а й перетворились фактично на рабів. Більшість з них, як і мене «плємя молодоє, нєзнакомоє» уже виставило за ворота. При цьому жебрацькі нормативи заробітних плат вони весь час намагались під різними приводами зменшувати. Допускали затримку виплат заробленого тощо. Нажаль упереджений, неповноважний С1 не тільки ніякої окремої ухвали щодо порушення кримінальної справи не постановляв, а взагалі повністю зігнорував дану обставину. В свою чергу, КС поступила аналогічно чим підтвердила свою неповноважність. Вважаю, що таке, є ще однією підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі і постановляння окремої ухвали стосовно порушення кримінальної справи за ст. 442 КК У.

Обставина 15. Мітинг. Обмеження за ознаками політичних та інших переконань.

Ото саме це я і мав на увазі, коли, виступаючи на мітингу 24.09.2007р. в обідню перерву (Т.1.а/с 10-а. опер. Журн., Т.3. а/с 27свідч. 6.12.09р.Мельник В.В.) організованому ТО, під час передвиборчого вояжу Ксенії Ляпіної, у складальному цеху підприємства, відгукнувся на пропозицію ТО , отримавши слово, коротко переповів зміст особистої листівки від 4.07.2007р. (Т.1. а/с 1-а. листівка 04.07.2007р.) складеної на підставі мого звернення з.ООН, в.ООН. і повідомив про факт, викладений у зверненні від 18.10.2005р. (Т.1. а/с 2. прокур.18.10.2005р.) Про це ж я задекларував в зверненні від 23.01.2008р. (з-д а/с 1-а. з.23.01.2008р. ЗАТ) і, як окрему думку, при ознайомленні з Нак. № 9. Постійно нагадував про необхідність надання відповіді на задеклароване, висловлюючи окрему думку на запрошеннях мене на комісію з працевлаштування (з-д а/с 2., 4, 4-а, Т.1. а/с 48, 9,74,75, 62-а, 66-а, 67). Представникам НУНаС і БЮТь, К.М. Ляпіній і Р.П. Науменку, таке очевидно не сподобалось і одразу ж після мітингу на мене розпочався тиск –неодноразові виклики на «килим» до начальника цеху, пропозиції звільнитись за власним бажанням, шантаж, мовляв, не звільнишся за власним бажанням, скоротимо всю бригаду. З огляду на мою непоступливість, зреалізували останнє. КУ: ч.3 ст. 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної економічної та ідеологічної багатоманітності. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України. ч.1 ст. 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, ч.1 ст. 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. КЗпП: ч.1 ст.2-1 -Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від політичних поглядів. ч.2 ст.22 - Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від політичних поглядів не допускається. Тобто, вчинене проти мене є абсолютно протизаконним і містить кримінальну складову.

Нажаль С1 з підстави упередженості неправильно застосувавши закон, зігнорувавши наведеними обставинами, які є свідченням того, що дії СВ є неправомірними і недобросовісними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства і мають ознаки обмеження за політичними та іншими переконаннями, окремої ухвали стосовно порушення кримінальної справи по даному факту, не постановляв. В свою чергу, ігнорування цих обставин і КС, також, є доказом її упередженості. Відтак вважаю, що з огляду на викладене, у суду є всі підстави для постановляння окремої ухвали щодо порушення кримінальної справи по даному факту та врахування даної обставини при прийнятті рішення.

Обставина 16. На вулиці.

І нарешті. Звільнення для мене стало шоком. Отримавши на руки документи я і гадки не мав його оскаржувати і наступного ж дня пішов у центр зайнятості реєструватись. Там мене образно кажучи «накрили мокрим рядном». Тобто. Тицьнувши мене носом у якийсь папірець, пояснили, що розраховувати на допомогу по безробіттю я не маю права. Потім змилувавшись, тицьнули на прощання два незавізовані папірці  (Т.2.а/с 124-125) і випровадили. Побігавши безрезультатно ще декілька тижнів в пошуках роботи я зупинився і вирішив проаналізувати виниклу ситуацію. З’ясувавши, що звільнення було незаконним та з огляду на ситуацію що склалась, я вирішив, не покладаючись ні на кого, відстояти своє порушене право. За відсутності знань, як то кажуть, засів за книжки. При цьому прийшлось пожертвувати інтересами сім’ї, власними інтересами та власним часом. Як результат появився даний позов. Про пошуки роботи прийшлось забути з декількох підстав. Виходячи з того, що згідно законодавства справи про поновлення на роботі не повинні розглядатись довше одного місяця то, з одного боку – кому потрібен працівник, який мало того, що раз-пораз бігає на судові засідання, тож його треба на той час кимсь підміняти, а потім ще й платити і йому, і тому хто його на цей час заміщає. На додачу він же будь-якої миті може розрахуватись і повернутись на попередню роботу. Та й «телефонного права» ніхто в нас не відміняв. Тобто. Роботодавець, переговоривши зі мною, телефонує на «Росаву» і отримує відповідну про мене характеристику. Ото шукаючи спочатку роботу, ознаки такого я постійно й спостерігав. Спочатку зустрічають «на ура». Аякже. Стаж роботи, фах. Між тим, просять підійти наступного дня. Потім відношення міняється на діаметрально протилежне і в прийнятті на роботу, під різним приводом відмовляють. З іншого боку. Вивчення законодавства, документів тощо займає у мене практично увесь вільний час. А по іншому не виходить. Найняти фахівця, немає коштів.

Обставина 17. Неповноважність суду КС та його рішення

Витяг з протоколу технічного фіксування судового засідання від 28.04.2010р. 14:59:50 – 15:00:55.

Головуюча суддя Є.М. Суханова (далі – Є.М.). Суддя О.М. Данілов (далі – О.М.). Суддя В.І. Олійник (далі – В.І.). Позивач: П.С. Діхтяр (далі – П). Представник відповідача: С.В. Колісниченко (далі – пВ)

О.М. – будь ласка С.В. у Вас є доповнення?

пВ – у мене немає доповнень.

О.М. щось ви сидите і «на розсуд суду» все кажете. Ви для чого сюди приходите, якщо «на розсуд суду» все покладаєтесь? Ви готовились до справи, чи ні?

пВ – канєшно готовився.

В.І. – «на розсуд суду». Ви своєї думки не маєте ніякої?

пВ – чого я не маю?

О.М. – причому тут – визнання нечинним та скасування наказу «Про зміни в організації виробництва»

пВ – в.ч. я позицію свою виклав на минулому засіданні. В мене немає ніяких доповнень більше.

О.М. – мене цікавить те, що П вважає, що рішення прийнято неправильно і ті нормативи, які були прийняті на виробництві в зв’язку з його звільненням теж є безпідставними. А ви вважаєте

пВ – а ми вважаємо, що рішення суду І інстанції є законним.

О.М. – будь ласка, нагадайте – в чому заключається прогул П

пВ – там не прогул в.ч., там скорочення штату працівників

О.М. ну за час вимушеного прогулу, так він вважає, так справа називається.

пВ – а вимушений прогул, ну, це вже з тієї підстави, що позивач вважає незаконним його звільнення за скороченням штату працівників

Витяг з протоколу технічного фіксування судового засідання від 12.05.2010р. 14:59:39 – 15:04:12.

Головуюча суддя Є.М. Суханова (далі – Є.М.). Суддя О.М. Данілов (далі – О.М.). Суддя В.І. Олійник (далі – В.І.). Позивач: П.С. Діхтяр (далі – П.С.). Представник відповідача: С.В. Колісниченко (далі – пВ)

14:59:39 – 14:59:53

Є.М. – за позовом П.С. Білосірг. Генеральний директор-голова правління ЗАТ Росава Науменко Р.П. про поновлення на роботі.

О.М. – присідайте. Ви вже підготовились належним чином (звернення до С.В.)? Підготовились?

15:00:52 – 15:04:12

П – і, тепер я, там в одному з клопотань просив щоб надали мені можливість виступити належним чином у дебатах.

Є.М. – що ви маєте на увазі «належним чином»

П – ну, в повному обсязі щоб я зміг обґрунтувати ті обставини, на які я посилаюсь

О.М. – а сьогодні що вам мішало?

В.І. – А ви більше знаєте в голові чим ви написали? Ми сидимо після роботи, вивчаєм ваші записи, а ви зараз хочете, ви можете нам більше сказати ніж те, що ви виклали? Я наприклад більше сприймаю те, що читаю, а не те, що ви будете говорити.

Є.М. давайте ми долучимо до матеріалів справи, так буде правильніше

П письмово, да. Я не заперечую тільки щоб воно ж було враховано. Виходячи з того, що тут

Є.М. так звичайно ж. Питань немає.

В.І. воно ж залишається в матеріалах справи

О.М. – а що вам мішало що ви ще просите. Так, зрозуміло, головуюча будь ласка

Є.М. так, давайте до розгляду в матеріалах справи якщо члени колегії вважають і мені зручніше особисто, і членам колегії зручніше особисто вивчити це безпосередньо чим слухати вас.

П – я там пронумерував.

Є.М. – що? Це дуже добре. Так, тут вісімнадцять сторінок

В.І. – ви особисто працював над ним?

П – да.

В.І. тут треба перерву робити.

О.М. – а ви скільки просите для судових своїх дебатів. Ви просите перенести

В.І. зробити перерву треба

О.М. – з підстави перенесення на інший день, а саме, на 12.05.2010р. А коли ж ви його написали

П – я мав на увазі, що судове засідання, яке було 28.04.2010р. було перенесено на сьогодні 12.05.2010р.

О.М. – ага, ну все, зрозуміла ваша позиція

В.І. треба перенести

О.М. та не треба, давай. Добре. Якщо ви готові то переходимо до судових дебатів. Якщо не готові, значить слухаєм

Є.М. – готові?

В.І. – готові до дебатів? В дебатах кажете два слова, що ви хочете і все. Зрозуміло?

О.М. а це – долучити

Є.М. – ви нам скажіть, що ви підтримуєте свої письмові викладки дебатів ми зрозуміємо це, і що ви просите – задовольнити вашу апеляційну скаргу чи ні.

П.С. значить, врахувати в повному обсязі і належно відреагувати на викладені там аргументи. Це я прошу щоб суд приймаючи рішення дав оцінку отим моїм аргументам які викладені в отому матеріалі який я назвав «Дебати».

Є.М. звичайно. Присядьте будь ласка.

П там є, я перепрошую, там же є і те, що я прошу.

Є.М. – зрозуміло. Присядьте будь ласка.

пВ просимо відхилити скаргу і залишити рішення І інстанції без змін.

О.М. – зрозуміло

Є.М. – так, дебати закінчено. Дякуємо. Колегія видаляється до нарадчої кімнати.

На початку судового засідання 28.04.2010р. я заявив відвід суддям КС і надав цілий ряд доказів розміщених на CD-R. З трьох суддів КС лише В.І. з’ясовував у мене підстави моїх претензій до нього. Потім, навіть не глянувши наявні на CD-R додатки КС, залишивши CD-R в залі суду, пішла в нарадчу кімнату визначатись. З таким же підходом, прийняття рішення «в сліпу» було завершено розгляд моєї апеляції.

На тому ж засіданні, О.М. і В.І., незважаючи на те, що кожна сторона розпоряджається своїми правами на свій розсуд, чомусь почали звинувачувати пВ у пасивності та в тому, що він не «підготувався до справи». На початку судового засідання 12.05.2010р. ці ж судді допитувались у пВ чи він «підготувався», той підтвердив, що так. Однак ніякої активності я за ним не спостеріг. Ніяких додаткових матеріалів він не надавав. В дебатах обмежився одним реченням. Відтак суть тієї «підготовки» я так дотепер і не зрозумів. Нажаль, з невідомих мені причин дана частина аудіо запису, а це відбулось на початку судового засідання майже повністю відсутня. . Дана ситуація дуже вже скидається на бородатий анекдот, коли даішник зобов’язав автолюбителя писати пояснення єврейською мовою. Бідолаха, не знаючи мови, з відчаю загорнув у аркуш десятку і подав інспектору, той «прочитавши» повернув аркуш і зобов’язав дописати ще стільки ж.

Далі, з підстави задоволення побажання КС не заслуховувати мій виступ у судових дебатах, я пристав на те щоб долучити підготовлений мною письмовий виклад дебатів до матеріалів справи. При цьому КС мене було запевнено, що викладені мною аргументи буде належно вивчено і в прийнятому рішенні кожен з них буде належно оцінений. Перерва тривала: 15:04:14 – 15:08:31 = 4 хв. 17 сек. = 257 сек. За цей час КС встигла подолати шлях до нарадчої кімнати і повернутись (біля 20 метрів). Кожен з суддів встиг вивчити і визначитись стосовно щойно долученого до матеріалів справи, наданого мною матеріалу «Дебати» викладеного на 18 сторінках, ф.А4, шрифт 10 (Т.3 а/с – 97-105). Порадитись. Визначитись стосовно суті справи. Постановити і надрукувати коротку ухвалу. З огляду на те, що я не спостеріг за КС надшвидкості в подоланні шляху до нарадчої кімнати і назад то на це нею було потрачено щонайменше 27 сек. Відтак, перебуваючи в нарадчій кімнаті 230 сек., КС вочевидь продемонструвала чудеса не тільки швидко-читання, а й швидко-листання, швидко-висловлювання, швидко-аналізування, швидко-мислення, швидко-приймання рішень, швидко-друкування тощо. Оскільки попередньо: на судовому засіданні 28.04.2010р. суддя-доповідач О.М., звертаючись до пВ з вимогою пояснити обставини мого, нібито, прогулу, проявив свою повну необізнаність з матеріалами справи; головуюча на судовому засіданні 12.05.2010р. суддя Є.М. навіть не змогла правильно оголосити назву справи тощо, то те, що відбулось в нарадчій кімнаті, з повним правом можна назвати інтелектуальним вибухом і звернутись з відповідним поданням до комітету з реєстрації рекордів для занесення в Книгу Гіннеса. При цьому варто зазначити, що суддя В.І. декілька разів пропонував своїм колегам перенести розгляд на інший день для вивчення наданих мною матеріалів, але О.М. цю пропозицію врешті-решт безапеляційно відкинув. Між тим, не вірячи в дива, я маю дещо інше пояснення даного «феномену». І моя позиція базується на цілій низці обставин, котрі і спонукали мене до подачі касації. Адже, захопившись встановленням рекорду, КС майже випустила з виду предмет спору. Відтак рішення вийшло ніби стосовно іншої справи. Тобто. Встановлене в суді не було відображено в постановленій ухвалі. Разом з тим, значна частина тексту присвячена не існуючим обставинам. Так в констатуючій частині:

- в абз.5 було встановлено, що я в 1996 році запропонував технічне рішення, яке призвело до зменшення збитків підприємства, однак в резолютивній частині дане твердження жодним чином не відобразили;

- в абз.6 зазначено лише одна з багатьох підстав неналежного мене ознайомлення з Нак. №9 і насамперед зігноровано ту обставину, що 22.01.2008р. мене ознайомили з неналежним правочином. А Нак. №945-к, крім того, що також є неналежним правочином, то ще й прийнятий без попередження.

- в абз.7 зазначено хибне твердження стосовно правомірності прийнятого судом І інстанції рішення, що й стало для мене підставою для його оскарження.

- в абз.8, 9 зазначено право В на вчинення дії. Разом з тим законом визначено не тільки порядок його реалізації, а й заборонено його використання для розправи з політичними опонентами та з інших ніж виробничих мотивів. В нашому випадку В неналежно розпорядився своїм правом. Тобто. Не виготовив одразу повний текст Нак. №9. Не ознайомив з ним, не пізніше наступного дня, зацікавлені сторони. Допустив вивільнення працівника без попередження. Неналежно заповнив бланк наказу про вивільнення тощо. З огляду на викладене вище є підстави стверджувати, що в своїх діях В керувався не стільки господарськими інтересами, скільки вчиняв дії схожі з обмеженням за ознаками політичних та інших переконань.

- в абз.10-12 обґрунтовується неіснуюча обставина. Адже я ніколи на цю обставину не посилався з таких підстав: я не є членом профспілки; в доданій 16.11.2009р. частині Нак. №9 мається відповідне узгодження; в Нак. №945-к таке узгодження також своєрідним чином зазначено.

- в абз.13-17 обґрунтовується неіснуюча обставина посилаючись на яку КС зробила висновок про правомірність відмови в задоволенні моїх позовних вимог. Тобто. Якщо я стверджую, що 2 х 2 = 4 то опоненти спростовують це тим, що 3 х 3 = 9. Звичайно ж, в даному позові я не оскаржую розмір нарахувань здійснених при вивільненні. Також не прошу зобов’язати В: належно оплатити впроваджену ним мою пропозицію; донарахувати зменшену з 2006 року тарифну частину заробітку з доплатою за профмайстерність; не вимагав виплати стягнень, пов’язаних з прийняттям Нак. №587, Нак.№636 і Нак.№1089; не вимагав зробити перерахунок неправильно нарахованого заробітку за попередні роки тощо та не включав ці суми в розрахунок компенсації за вимушений прогул. Я обґрунтовую лише використання мною нормативів, покладених в розрахунок суми компенсації за вимушений прогул. Це з одного боку. З іншого, який сенс взагалі було вести про це мову, коли відмовили в поновленні на роботі. Це що, закон допускає можливість оплати вимушеного прогулу без поновлення на роботі?

З огляду на такого рівня рішення я, керуючись ст. ст. 219, 221, 320 ЦПК У, звернувся 21.05.2010р. до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області (далі – СП)з проханням про наступне: 1. Постановити ухвалу щодо виправлення описок та технічних помилок наявних в ухвалі від 12.05.2010р. по справі №22ц-1441. 2. Пояснити підстави наявних в абзацах 10 – 16 ухвали від 12.05.2010р. по справі №22ц-1441, обґрунтувань. 3. Пояснити, чи можна вважати належним правочином наказ № 9 від 09.01.2008 року "Про зміни в організації виробництва та праці на ЗАТ "Росава" на час його вчинення? 4. Пояснити, яку з частин наказу № 9 від 09.01.2008 року "Про зміни в організації виробництва та праці на ЗАТ "Росава" суд взяв до уваги приймаючи рішення. 5. Пояснити, чи можна вважати належним правочином наказ № 945-к від 26.04.2008 року "Про припинення трудової угоди" на час його вчинення? 6. Пояснити підстави ігнорування судом наведених мною аргументів. 7. Постановити окрему ухвалу про порушення кримінальної справи за ст. 442 Кримінального Кодексу України. Нажаль мої сподівання на те, що СП спонукає КС до виправлення бодай незначної частини з допущених нею порушень (з.21.05.2010р.), не справдились і дане звернення було проігноровано. Таке є підтвердженням неналежності не тільки КС, а й СП.

Виходячи з вище викладеного маю зазначити, що дану справу розглянуто неповноважними судами І і ІІ інстанцій. Відтак вважаю, що таке є ще однією підставою для скасування Р.№2-460 і У.№22ц-1441 та ухвалення нового рішення про задоволення моїх позовних вимог у повному обсязі і постановляння окремої ухвали стосовно порушення кримінальної справи за ст. 442 КК У.

Обставина 18. Компенсація.

У разі задоволення мого позову, стягнення на мою користь має складатись за весь час вимушеного прогулу. Нижче наведене відповідає чинному законодавству та узгоджується з Постановою КМУ від 08 02 95 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Пост. №100) п.1. «Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: з) вимушеного прогулу». Ним визначено, що: п.3. «При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за роботу в нічний час; умови праці; інтенсивність праці та інші); виробничі премії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо). Усі витати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки»; п.10. «У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах {угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення».

Оскільки строк розгляду мого позову невиправдано затягнувся, то однозначно застосувати існуючий порядок обрахунку не є можливим. Адже за цей час змінювались параметри, які суттєво впливають на розмір стягнення. До того ж мною виявлено протизаконне використання штучно занижених нормативів при попередньому нарахуванні мені заробітку – це базовий рівень мінімальної заробітної плати, компенсаційні нарахування за роботу і проживання в зоні екологічного контролю і оплата за роботу в особливо шкідливих умовах тощо. Наразі неможливість передбачити час закінчення розгляду не дозволяє надати точний розмір стягнення за вимушений прогул. За цих обставин я надав на розгляд суду декілька варіантів розрахунків. Найдоступнішим для сприйняття і найнаближенішим до існуючого порядку вважаю є останній. Він базується на реальних середніх значеннях часу, тарифу, базових нормативів. Згідно нього сума стягнення за увесь час вимушеного прогулу станом на 30.06.2010р.: 128289.54 (сто двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят дев’ять гривень 54 копійки) без врахування обов’язкових відрахувань. Нажаль С1 з підстави відмови у задоволенні позову стосовно даної обставини не визначався. Натомість, КС залишивши Р.№2-460 без змін, чомусь намагалась якось визначитись з цього питання але та спроба виявилась для них невдалою.

Розрахунок. Вважаю, що прийнятними є нормативи для обрахунку за кодами оплати: 109 – 40%; 135 – 20%; 161 – 12% п.5,6,7 додатку № 8 до Угоди на 2008-2010 роки (Т.1. а/с 174) та п.5,6,7 додатку № 3 до колдоговору на 2008-2009 роки (Т.1. а/с 189); 296 – 100 грн. Разом з тим є ще цілий ряд проблем, котрі потребують визначення. До них відноситься - визначення методики та нормативів для здійснення нарахувань, їх обґрунтованість. Отож маю пояснити підстави використаних мною нормативів для обрахунку за кодами: 160 – середній розмір місячної мінімальної зарплати визначеної згідно фактичного розміру прожиткового мінімуму працездатної особи; 167 – 24% за роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці; і 107.

Отже. Код 107, 160 і фактичний розмір прожиткового мінімуму працездатної особи.

Код 107. Згідно: п.4 дод. №1 Угоди «Мінімальні тарифні ставки для робітників об'єднань і підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості» -«Робітники у виробничих цехах і підрозділах, безпосередньо зайняті ремонтом і налагодженням основного технологічного, електроенергетичного устаткування, електрон-но-обчислювальної техніки, контрольно- вимірювальних приладів і автоматики»: № сітки - 4; Коефіцієнти співвідношень мінімальних місячних тарифних ставок робітників 1 розряду до законодавчо встановленої величини прожиткового мінімуму працездатної особи – 1.23; Міжкваліфікаційні (міжрозрядні) співвідношення для встановлення тарифних ставок робітникам: 6 розряд -1.82; Примітки: розрахункова середньо місячна норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні щорічно визначається Міністерством праці та соціальної політики України (на 2008 рік вона складає -167,6 годин, а на 2009 рік – 167 годин) (Т.1. а/с 168, 152 – 177). Згідно: п.2.13. колдоговору, тарифи для робітників ЕМС у 2008 році підвищувались на: 7% з лютого; 8% з травня; 9% з липня; 3% з жовтня (Т.1. а/с 181). Відповідно коефіцієнт підвищення складав: 1 у січні; 1.07 з лютого; 1.15 з травня; 1.24 з липня; 1.27 з жовтня. Таким чином загальний коефіцієнт складав: 2.2386 у січні; 2.3953 з лютого; 2.5869 з травня; 2.8197 з липня; 2.9043 з жовтня. Згідно п. 2.1.1 колдоговору базовий розмір тарифної ставки робітника першого розряду з нормальними умовами праці, за умови виконання місячної (годинної) норми праці встановлюється в розмірі, не менше розміру законодавчо встановленого прожиткового мінімуму працездатної особи на відповідний період (а/с 181, 178 – 247(1)).

Згідно чинного законодавства та Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1 КУ), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3 КУ), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21 КУ), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (ст. 22 КУ).

Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України свідчить про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання  пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного (ст. 46, ст. 48 КУ).

Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У ст. 64 КУ вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина четверта статті 43, частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статтях 43 КУ і 48 КУ право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої ст. 22, ст. 64 КУ право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих  положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Частково, таку правову позицію висловлював і Конституційний Суд України у Рішеннях від 20.03.2002р. N 5-рп/2002, від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 тощо.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 68 КУ вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року,  Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України  (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002р. N 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17.03.2004р. N 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1.12.2004р. N 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005р. N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, набула системного характеру.

У ч.2 ст. 8 КУ встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні належить прийняття законів (п. 3 ч.1 ст. 85, ст. 91 КУ). Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України (п.  1 ч.2 ст.  92 КУ). Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (ч.1 ст. 96 КУ), шляхом прийняття відповідного закону.

Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст. 95, ст. 96, ст. 97, ст. 98 КУ та БК.

Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч.2 ст. 95 КУ, положення якої конкретизовано у ст. 38 БК.

Встановлений ч.2 ст. 95 КУ, ч.2 ст. 38 БК перелік  правовідносин,  які  регулюються  законом  про  Державний бюджет України, є вичерпним.

Зі змісту наведених положень К У та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч.3 ст. 27 БК.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній  життєвий рівень (ст. 48 КУ).

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у К У, БК, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Проаналізувавши зазначені положення К У, БК, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України неодноразово приходив до висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст. 1,  ст. 3, ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 8, ч.2 ст. 19, ст. 21, ст. 22, п. 1 ч.2 ст. 92, ч.1, 2, 3 ст. 95 КУ.

Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як наслідок, було скасовано дію ч.2 ст. 9 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. N 108/95-ВР (була чинною з 01.04.1997р. і до 31.12.2008р.), а також нині чинного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб» 14.12.2006р. N 466-V (чинний з 01.01.2009р.) тобто, вимогу про те, що – Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З прийняттям Законів України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 № 1646 – VI (чинний з дня опублікування) і «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010  № 2154-VI (чинний з 01.01.2010р.) нарешті вперше за 12 років задекларовано виконання вимоги про паритетність даних нормативів. Однак, з огляду на дійсний стан речей, то ще, як то кажуть – далеко куцому до вовка. Справа в тому, що згідно вимоги ст. 5 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року N 966-XIV «Моніторинг прожиткового мінімуму. 1. Для спостереження за динамікою рівня життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики розраховує щомісяця фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. 2. Розрахунки щомісячного фактичного розміру прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, оприлюднюються до 20 числа наступного місяця спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики на його офіційному веб-сайті у мережі Інтернет, а також публікуються в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. {Статтю 5 доповнено частиною згідно із Законом N122-VI від 12.02.2008} Дані про фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, разом із відповідними розрахунками щомісяця надаються Президентові України, Верховній Раді України, сторонам соціального діалогу на національному рівні - всеукраїнським об'єднанням професійних спілок, всеукраїнським об'єднанням організацій роботодавців та Кабінету Міністрів України. {Статтю5 доповнено частиною згідно із Законом N 122-VI від 12.02.2008 }» Насправді ж, за наявною в мене інформацією, даний норматив почали оприлюднювати з вересня 2007 року. З аналізу даної статті випливає що Президент України, Верховна Рада України, сторони соціального діалогу на національному рівні - всеукраїнське об'єднання професійних спілок, всеукраїнське об'єднання організацій роботодавців та Кабінет Міністрів України є цілком свідомими у своїх діях і володіють повною інформацією з цього питання. А порівнявши даний норматив з двома попередніми стає зрозумілим, що задеклароване в держбюджеті на 2010 рік лише формально відповідає вимогам закону. Насправді ж продовжується попередня практика котра має всі ознаки злочину геноциду. Відтак, допоки прожитковий мінімум буде нижчим від його фактичного розміру він є нечинним. Виходячи з такого я і використав в своїх розрахунках норматив фактичного розміру прожиткового мінімуму замість власне прожиткового мінімуму зазначаючи його як норматив мінімальної заробітної плати і відповідно, як розмір нарахувань за кодом 160.

Код 160. Згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року N 796-XII викласти в такій редакції: Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата (набрала чинності ). Від початку аварії і дотепер я проживаю і працював у зоні посиленого радіологічного контролю. Виходячи з такого, для розрахунку коду 160. я і взяв норматив середньої мінімальної заробітної плати обрахованої згідно фактичної величини прожиткового мінімуму працездатної особи.

Код 167. Згідно: п.4 додатку №8 галузевої угоди між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Організацією роботодавців підприємств хімічної та нафтохімічної галузей промисловості України, Союзом хіміків України та Центральною Радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України на 2008-2010 роки (далі - Угода, дод. №8) «ПЕРЕЛІК доплат і надбавок і їх мінімальні розміри, які встановлюються працівникам об'єднань, підприємств і організацій» (Т.1.а/с 174, 152 – 177 Галузева Угода); п.4 додатку №3 колективного договору ЗАТ «РОСАВА» на 2008-2009 роки (далі - колдоговір, дод. №3 «Переліку доплат і надбавок та їх мінімальних розмірів, які можуть надаватись працівникам»": - За роботу в особливо шкідливих умовах праці: - до 24 % тарифної ставки (Т.1.а/с 189, 178 – 247. Колдоговір). Постанова КМУ від 16 січня 2003 р. № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Пост. №36) -1: «Затвердити такі, що додаються: Список № І виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»; запис у трудовій книжці №18 Наказ №469 від 3.06.2005р. «Згідно атестації робочого місця підтверджується право на пільгову пенсію за списком №1» (Т.1.а/с252. дод.2,4). Довідка 26.08.2009р. №194 (Т.2. а/с74.); Висновок №71 від 22.07.2005р. (Т.2.а/с 74); відповідь в.26.10.09р.ТДІП. Відповідно до вище викладеного я працював в особливо шкідливих умовах тож доплата у розмірі 24% вважаю, що є обґрунтованою.

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає КУ якийсь із застосованих мною законів чи інших нормативно-правових актів, Верховний Суд України, відповідно до ст. 150 КУ має порушити перед Конституційним Судом України питання про їх відповідність Конституції. До таких питань насамперед відносяться:

Відповідність Конституції України (конституційність): Пост. 20.02.1996р. N 49/96-ВР п. 1; Указ.25.08.1996р. N762/96; З У 24.12.1997р. N 780/97-ВР ст. 2; З У 23.06.1998р. N 669/98 п. 1; З У 22.07.1998 р. N 49-XIV ч. 1; З У 25.12.1998р. N 366-XIV ст. 2; З У 1.06.2000р. N 1766-III ст. 1; З У 13.12.2001р. N 2896-III ст. 1; З У 26.12.2002р. N 372-IV ст. 1; З У 22.05.2003р. N 849-IV р. ІІ; З У 26.12.2002р. N 380-IV ст. 72-16; З У 25.11.2003р. N 1328-IV ч. 1; З У 27.11.2003р. № 1344-IV ст. 89; З У 17.06.2004р. № 1801-IV ч. 1 п. 28; З У №2285-IV від 23.12.2004р. ст. 83; З У №3235-IV від 20.12.2005р.  ст. 82; З У № 489 – V від 19.12.2006р. ст. 76; З У 15.03.2007р. № 749-V ч.1 п.10; З У № 107 – VI від 28.12.2007р. ст. 59; З У № 835 – VI від 26.12.2008р. ст. 55; З У 6.11.2009р. N 1715-VI ч. 1 п. 2; З У 20.10.2009р. N 1646-VI ст. 2; З У № 2154-VI від 27.04.2010р. ст. 53 стосовно фактичного скасування дії ч.2 ст. 9 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року N108/95-ВР в період від 01.04.1997р. до 31.12.2008р. та ст. 9 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року N108/95-ВР в період від 01.01.2009р. до 31.12.2009р. з підстави встановлення нормативів мінімальної заробітної плати у розмірах нижчих від вартісної величини межі малозабезпеченості працездатної особи та фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи;

Відповідність Конституції України (конституційність) дії нормативів мінімальної заробітної плати у розмірах нижчих від фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи визначеного згідно ст. 5 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року N 966-XIV;

Відповідність Конституції України (конституційність) фактичного скасування дії ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. N 796-XII. Оскільки за весь час її дії, фактичні виплати по ній складали 5.2 грн. за відпрацьований місяць.

Наступне. Оскільки фактичний розмір прожиткового мінімуму оприлюднюється після 20-го числа кожного наступного місяця за попередній то для розрахунку за січень-червень 2010р. мною застосовано середнє значення нормативів січня-травня 2010р.

Методика і розрахунок розміру нарахувань (4)

Професія, кваліфікація, робота: налагоджувальник автоматичних ліній та агрегатних верстатів шостого розряду енерго-механічної служби (ЕМС) в цеху вулканізації №1.

Потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Графік роботи до вивільнення: код – 2.40; безперервний; двозмінний, зміна «А»; чотирибригадний; дванадцятигодинний; чотириденний цикл – I зміна, II зміна, відсипний, вихідний.

I зміна : 7:00 – 19:00, обід: 12:00 – 12:45, робочих годин (t1) – 11.25, вечірні години ( t3): 18:00 – 19:00, 1 година.

II зміна : 19:00 – 7:00, обід: 1:00 – 1:45, робочих годин (t1) – 11.25, вечірні години ( t3): 19:00 – 22:00, 3 години, нічні години ( t2): 22:00 – 6:00, 7,25 годин.

Коди нарахувань заробітної плати:

107 – тарифна плата за відпрацьований час.

109 – доплата за роботу в нічний час: додатково 40% від тарифу за фактично відпрацьований час.

135 – доплата за роботу в вечірній час: додатково 20% від тарифу за фактично відпрацьований час.

160 – Чорнобильські – мінімальна зарплата (фактичний розмір прожиткового мінімуму).

161 – доплата за інтенсивність праці – 12 % від тарифу (107).

167 – доплата за роботу в особливо шкідливих умовах – 24 % від тарифу (107).

296 – КТУ –  (100 грн/міс)

Коефіцієнти. Збільшення зарплати згідно умов галузевої угоди і колдоговору, з: Г У сітка №4 – 1.23;

Г У, колдоговір 6 розряд – 1.82;

Дата: 2008р.       І          II         V         VII        X

Збільшення:                 7%       8%       9%       3%

К:                  2.2386  2.3953  2.5869  2.8197  2.9043

Методика розрахунку: К = 1.23 х 1.82 = 2.2386; 2.2386 х 1.07 = 2.3953; 2.3953 х 1.08 = 2.5869; 2.5869 х 1.09 = 2.8197; 2.8197 х 1.03 = 2.9043

2008 рік.

Кс = 2.2386+2.3953 + 2.3953 + 2.3953 + 2.5869 + 2.5869 + 2.8197 + 2.8197 +2.8197 + 2.9043 +2.9043 +2.9043 = 31.77 : 12 = 2.6475.

Прожитковий мінімум, фактичний, середній (мінімальна заробітна плата):

Мфс = 661 + 686 + 711 + 747 + 767 + 789 + 759 + 736 + 739 + 762 + 777 + 794 = 8928:12 = 744

160. 744 : 30,5 х 5 = 121.97; 744 х 9 = 6696; 121.97 + 6696 = 6817.97.

Середня зарплата, тариф: Зс = Мфс х Кс = 744 х 2.6475 = 1969.74

Тариф за годину, середній : Тс = Зс : См = 1969.74 : 167.6 = 11.75

Рік: 366 днів – 2011 годин; 183 зміни; 183 х 11.25 = 2058.75 – відпрацьованих годин; 1. 01., 7.01. – ІІп = 5 (в.3, н.2), 8.03. – ІІк = 6.25 (н.5.25), 27.04. – І = 11.25 (в.1), 1.05. – І = 11.25 (в.1), 2.05. – ІІп = 5 (в.3, н.2), 9.05. – І = 11.25 (в.1), 15.06. – ІІп = 5 (в.3, н.2), 28.06. – ІІк = 6.25 (н.5.25), 24.08 – святкові дні; святкові години: І –3 х 11.25 = 33.75; ІІп. 3 х 5 = 15; ІІк. – 2 х 6.25 = 12.5; всього годин за рік – 2058.75 + 33.75 + 15 + 12.5 = 2120.

Вечірні: І – 92 х 1 = 92; ІІ – 91 х 3 = 273; святкові: І – 3 х 1= 3, ІІп. – 3 х 3 = 9; всього годин за рік – 92 + 273 + 3 + 9 = 377.

Нічні: ІІ – 91 х 7.25 = 659.75; святкові: ІІп. – 3 х 2 = 6, ІІк. – 2 х 5.25 = 10.5; всього годин за рік – 659.75 + 6 + 10.5 = 676.25.

Середньомісячна кількість: днів – 366 : 12 = 30.5; годин – 2011:12 = 167.6;

Середні значення відпрацьованого часу:

місяць – 2120:12 = 176.67; день – 176.67:30.5 = 5.8;

вечірні: місяць – 377:12 = 31.417, день – 31.417:30.5 = 1.03;

нічні: місяць – 676.25:12 = 56.354, день – 56.354: 30.5 = 1.8477

Доплати: день – 100:30.5 = 3.28; 744 : 30.5 = 24.39

Березень. 5 календарних днів

107. 5 х 5.8 х 11.75 = 340.75;

109. 5 х1.819 х 11.75 х 0.4 = 52.39;

135. 5 х 1.03 х 11.75 х 0.2 = 14.83;

160. 744 : 30,5 х 5 = 121.97;

161. 340.75 х 0.12 = 40.89;

167. 340.75 х 0.24 = 81.78;

296. 100 : 30,5 х 5 = 16.39;

Разом: 340.75 + 52.39 + 14.83 + 121.97 + 40.89 + 81.78 + 16.39 = 675.00.

Квітень – грудень.

107. 1969.74 х 9 = 17727.66;

109. 56.354 х 9 х 11.75 х 0.4 = 2383.77;

135. 31.417 х 9 х 11.75 х 0.2 = 664.47;

160. 744 х 9 = 6696.00;

161. 17727.66 х 0.12 = 2127.32;

167. 17727.66 х 0.24 = 4254.64;

296. 100 х 9 = 900.

Разом: 17727.66 + 2383.77 + 664.47 + 6696.00 + 2127.32 + 4254.64 + 900 = 34753.86

За 2008 рік: 34753.86 + 675.00 35428.86

2009 рік. Дні: календарні – 365; робочі – 251; святкові – 10; відпрацьовані зміни: І – 91, ІІ – 91п, разом – 182п, з них святкові – І – 1, ІІп – 4, ІІк – 2. К = 2.9043

Години: робочі річні – 2004, середньомісячні – 167; відпрацьовані річні – 182 х 11.25 + 5 = 2052.5 святкові – 11.25 + 5 х 4 + 6.25 х 2 = 43.75; всього годин за рік – 2052.5 + 43.75= 2096.25, з них вечірні – І – 91 х 1 = 91; ІІ – 91 х 3 + 3 = 276; святкові: І – 1 х 1 = 1, ІІп – 4 х 3 = 12; всього годин за рік:91 + 276 + 12 + 1 = 380; нічні – 91 х 7.25 + 2 = 661.75, святкові: ІІп – 4 х 2 = 8, ІІк – 2 х 5.25 = 10.5; всього годин за рік:661.75 + 8 + 10.5 = 680.25.

Фактичний розмір прожиткового мінімуму, мінімальна заробітна плата, код – 160:

823 + 831 + 841 + 851 + 867 + 887 + 896 + 869 + 858 + 872 + 900 + 913 = 10408;

Середня зарплата, тариф: Зс = Мфс х Кс = 10408 х 2.9043 = 30227.95; 30227.95 : 2004 = 15.08

107. 2096,25 х 15.08 = 31611.45

109. 680.25 х 15.08 х 0.4 = 4103.27

135. 380 х 15.08 х 0.2 = 1146.08

160. 10408;

161. 30227.95 х 0.12 = 3793.37

167. 30227.95 х 0.24 = 7586.75

296. 100 х 12 = 1200

Всього за 2009 рік: 31611.45 + 4103.27 + 1146.08 + 10408 + 3793.37 + 7586.75 + 1200 = 59848.92

2010 рік Дні. Календарні: за рік – 365, робочі – 251, середньомісячні – 365 : 12 = 30,417; святкові – 10; згідно графіка змін: І – 91, ІІ – 91 + к, разом – 182 + к, з них святкові – І – 4, ІІп – 1, ІІк – 3. К = 2.9043

Години: робочі річні – 2004, середньомісячні – 2004 : 12 = 167; згідно графіка річні – 182 х 11.25 + 6.25 = 2053.75 святкові – 11.25 х 4 + 5 + 6.25 х 3 = 68.75; всього годин за рік – 2053.75 + 68.75= 2122.5, середньомісячні – 2122.5 : 12 = 176.875, середньоденних календарних – 176.875 : 30,417 = 5.815; з них вечірні – І – 91 х 1 = 91; ІІ – 91 х 3 = 273; святкові: І – 4 х 1 = 4, ІІп – 1 х 3 = 3; всього годин за рік: 91 + 273 + 4 + 3 = 371, середньомісячні – 371 : 12 = 30.92, середньоденних календарних – 30.92 : 30,417 = 1.017; нічні – 91 х 7.25 + 5,25 = 665, святкові: ІІп – 1 х 2 = 2, ІІк – 3 х 5.25 = 18.75; всього годин за рік:665 + 2 + 18.75 = 685.75, середньомісячні – 685.75 : 12 = 57.15, середньоденних календарних – 57.15 : 30,417 = 1.88.

Фактичний розмір прожиткового мінімуму, мінімальна заробітна плата, код – 160: 937 + 968 + 977 + 974 + 981 = 4837.00, 4837.00 : 5 = 967.40;

Середня зарплата, тариф: Зс = Мфс х Кс = 967.40 х 2.9043 = 2809.62

Тариф за годину, середній : Тс = Зс : См = 2809.62 : 167 = 16.82

 Помісячно: січень – червень                  

107. 176.875 х 16.82 = 2975.04                  

109. 57.15 х 16.82 х 0.4 = 384.51               

135. 30.92 х 16.82 х 0.2 = 104.01               

160.                                     967.40              

161. 2975.04 х 0.12 = 357.00                      

167. 2975.04 х 0.24 = 714.00                      

296.                             100                           

Всього за місяць: 5501.96                         

Всього за 6 місяців: 5501.96 х 6 = 33011.76

Ціна позову станом на 30.06.2010р.: 35428.86 + 59848.92 + 33011.76 = 128289.54 (сто двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят дев’ять гривень 54 копійки)

Відповідачем у даній справі є ЗАТ «Росава». Залучення третьої особи було заявлено з підстави, що саме вона є фігурантом майже всіх обставин цієї справи. Крім того, її інтерес може бути порушеним будь ким з учасників цієї справи. Згідно: п.3.1. Статуту ЗАТ «Росава» «Товариство є юридичною особою» (Т.1. а/с 137); ч.1 ст.1172 ЦК У «1. Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обов'язків.»; ст.237 КЗпП - «Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні обов'язок покрити шкоду, заподіту підприємству, у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону»; ч.1 ст.36 ЦПК України - «Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу»

Відповідно до посвідчення мене віднесено до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відтак згідно абз.3 п.18 ч.1 ст. 4 декрету КМУ «Про державне мито» я звільнений від сплати держмита.

З огляду на очевидність порушення мого права, у відповідності з положеннями ч. 1,2,5 ст.235 КЗпП воно має бути поновленим. Інші докази знаходяться в матеріалах справи.

І нарешті. Я є абсолютно свідомим того, з чим і до кого звертаюсь, наперед знаючи про результат. Наразі я добре розумію, що вирішення такого рівня питань лежить виключно в силовій площині, на що я не здатен. Однак, не маючи змоги терпіти, я і змушений був, аби не з’їхати з глузду та хоч якось протистояти цьому жахіттю, засісти на старості за книжки, звертатись в різні інстанції та до людей тощо. Зазвичай в критичні моменти повторюю для себе слова із давньої революційної пісні «Шалійте, шалійте – скажені кати».

Виходячи з вище викладеного та керуючись ст. 8; ч.5 ст.43; ч.1 ст. 55; ст. 150 тощо - Конституції України; ч.2 ст.2; пп.2 ч.1, ч.2 ст. 221; ч.1 ст. 233; ч.1,2,5 ст.235 ч.1, ст.237 тощо – Кодексу законів про працю; ст.442 Кримінального кодексу України; ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України; ч.1 ст.3; ст. 13; ч.1 ст.15; п.1 ч. 3 ст.81; ч.1 ,2,3 ст.88; ч.2 ст.109; ст.324; ст.325-327; ст.335; ст.336; ст.341; ч.2 ст.344; ст.350 тощо - ЦПК України, Прошу:

1. Прийняти до розгляду касаційну скаргу Діхтяра Петра Семеновича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2009р. (справа № 2-460) та на ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 12.05.2010 року (справа № 22ц-1441/2010 р.) по цивільній справі №2-460 та задоволити його позовні вимоги в повному обсязі.

2. Скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2009р. по цивільній справі №2-460 за позовом Діхтяра Петра Семеновича до Закритого акціонерного товариства «Росава», третя особа Науменко Роман Петрович про поновлення на роботі та стягнення коштів за вимушений прогул.

3. Скасувати ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 12.05.2010 року (справа № 22ц-1441/2010 р.) по цивільній справі №2-460.

4. Скасувати та вважати нечинним наказ «Про зміни в організації виробництва і праці на ЗАТ «Росава»» від 09.01.2009р. № 9 з моменту його прийняття.

4. Скасувати та вважати нечинним наказ «Про припинення трудової угоди» від 26.04.2008р. № 945-к з моменту його прийняття.

5. Поновити на роботі у якості налагоджувальника автоматичних ліній та агрегатних верстатів Діхтяра Петра Семеновича на ЗАТ «Росава» з влаштуванням його на дільницю інспекції якості в цеху вулканізації шинного заводу №1.

6. Стягнути з Закритого Акціонерного Товариства «Росава» на користь Діхтяра Петра Семеновича середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу згідно запропонованої методики та параметрів обрахунку, який станом на 30.06.2010р. становить 128289.54 (сто двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят дев’ять гривень 54 копійки) без врахування обов’язкових відрахувань.

7. Поновити строк оскарження, скасувати та вважати нечинним наказ «Про притягнення до відповідальності налагоджувальника цеху вулканізації №1 Діхтяра П. С.» від 12.07.2005р. № 587 з моменту його прийняття.

8. Поновити строк  оскарження, скасувати та вважати нечинним наказ «Про притягнення до відповідальності налагоджувальника цеху вулканізації №1 Діхтяра П. С.» від 01.08.2005р. № 636 з моменту його прийняття.

9. Поновити строк оскарження, скасувати та вважати нечинним наказ «Про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани на налагоджувальника автоматичних ліній та агрегатних верстатів цеху вулканізації №1 Діхтяря П.С. » від 28.12.2005р. №1089 з моменту його прийняття.

10. Поновити строк оскарження, скасувати та вважати нечинним рішення про зняття  з Діхтяра Петра Семеновича надбавки «За високу професійну майстерність»

12. Питання стягнення моральної шкоди на даному процесі не розглядати.

14. Звільнити мене як постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС від сплати судового збору.

15. Питання з покриттям витрат на інформаційно-технічне забезпечення вирішити при ухваленні рішення.

16. Витрати пов'язані  з розглядом справи стягнути з відповідача.

17. Постановити окрему ухвалу про порушення кримінальної справи за ст.442 Кримінального Кодексу України.

18. Порушити перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції України (конституційність): Пост.20.02.1996 року N 49/96-ВР п.1; Указ.25.08.1996 року N 762/96; З У 24.12.1997 року N 780/97-ВР ст. 2; З У 23.06.1998 року N 669/98 п.1; З У 22.07.1998 року N 49-XIV ч.1; З У 25.12.1998 року N 366-XIV ст. 2; З У 1.06.2000 року N 1766-III ст. 1; З У 13.12.2001 року N 2896-III ст. 1; З У 26.12.2002 року N 372-IV ст. 1; З У 22.05.2003 року N 849-IV р.ІІ; З У 26.12.2002 року N 380-IV ст. 72-16; З У 25.11.2003 року N 1328-IV ч.1; З У 27.11.2003  № 1344-IV ст. 89; З У 17.06.2004  № 1801-IV ч.1 п.28; З У №2285-IV від 23.12.2004 ст. 83; З У №3235-IV від 20.12.2005 ст. 82; З У № 489 – V від 19.12.2006р. ст. 76; З У 15.03.2007  № 749-V ч.1 п.10; З У № 107 – VI від 28.12.2007 ст. 59; З У № 835 – VI від 26.12.2008 ст. 55; З У 6.11.2009 року N 1715-VI ч.1 п.2; З У 20.10.2009 року N 1646-VI ст. 2; З У № 2154-VI від 27.04.2010 ст. 53 стосовно фактичного скасування дії ч.2 ст. 9 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року N108/95-ВР в період від 01.04.1997р. до 31.12.2008р. та ст. 9 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року N108/95-ВР починаючи від 01.01.2009р. до 31.12.2009р. з підстави встановлення нормативів мінімальної заробітної плати у розмірах нижчих від вартісної величини межі малозабезпеченості працездатної особи та фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

19. Порушити перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції України (конституційність) дії нормативів мінімальної заробітної плати у розмірах нижчих від фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи визначеного згідно ст. 5 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року N 966-XIV.

20. Порушити перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції України (конституційність) фактичного скасування дії ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року N 796-XII.

Додатки:

1. Касаційна скарга від 28.06.2010р. та її копії з копіями доданих до неї документів для учасників справи – 3 (три) примірники.

2. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2009 року по цивільній справі №2-460

3. Ухвала апеляційного суду Київської області від 12.05.2010 року (справа № 22ц-1441/2010 р.) по цивільній справі №2-460.

4. Копія потерпілого від аварії на ЧАЕС.

28 червня 2010 року                                                                                       П.С. Діхтяр

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ. 16 липня 2010 року, м. Київ.

Суддя Верховного Суду України Балюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Діхтяра Петра Семеновича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 травня 2010 року у справі за позовом Діхтяра Петра Семеновича до закритого акціонерного товариства "Росава" про визнання нечинним та скасування наказу про зміни в організації виробництва і праці, визнання нечинним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання нечинними та скасування наказів про притягнення до відповідальності та визнання нечинним та скасування рішення про зняття надбавки, встановив:

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2009 року в задоволенні позову Діхтяра Петра Семеновича відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 травня 2010 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2009 року залишено без змін.

На зазначені рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Діхтяра Петра Семеновича, в якій ставиться питання про їх скасування, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Оскільки оскаржувані рішення та ухвала відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а викладені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Діхтяра Петра Семеновича до закритого акціонерного товариства "Росава" про визнання нечинним та скасування наказу про зміни в організації виробництва і праці, визнання нечинним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання нечинними та скасування наказів про притягнення до відповідальності та визнання нечинним та скасування рішення про зняття надбавки.

Копію ухвали разом із доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України М.І. Балюк

 



Обновлен 21 июн 2012. Создан 14 фев 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником