Узурпація влади. ІІ інстанція

 
 

Узурпація влади. ІІ інстанція

талант актора проявляється в умінні тримати паузу. чим кращий актор, тим довшу паузу він тримає



 

АПЕЛЯНТ СЕВЕРИН

Київський апеляційний адміністративний суд

01010, Київ, вул.Московська 8, корпус 30

Через Окружний адміністративний суд м.Києва

01025, Київ, вул.Десятинна 4/6

у справі№2а-2190/10.2670

за позовам О. Северина та інших до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Президента України про визнання нечинною та скасування Постанови №1889-У1 від 16.02.10 "Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році", визнання дій протиправними тощо

"06" травня 2010 року

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

Ухвалою від 27 квітня 2010 року Окружний адміністративний суд м.Києва закрив провадження у зазначеній справі. Цю ухвалу (далі - "Ухвала") я вважаю незаконною з наступних підстав:

1. Цитую Ухвалу:

"Ст.17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, зокрема це спори фізичних [...] осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ("нормативно-правових актів, правових актів індивідуальної дії"), дій чи бездіяльности.

Згідно ст.3 КАС України під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функиії на основі законодавства [...]; під терміном "суб'єкт владних повноважень"розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства [...].

У п.1 ч.1.ст.17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльности.

Правовий аналіз наведених норм права дає всі підстави стверджувати, що під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду спір, що виник між: двома суб'єктами суспільства стосовно їх прав та обов'язків у певних правовідносинах, в яких хоча б один з цих суб'єктів законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого, а останній зобов'язаний виконувати вимоги та приписи владного суб'єкта".

Очевидно, що можливосте реалізації мого конституційного права обиратися і бути обраним на виборах, призначених на 30.05.10 і, відтак, опції моєї поведінки як громадянина України (виборця, особи, що має право бути обраною) у відносинах, пов'язаних з виборами, прямо залежить від "керування" з боку відповідачів - при продемонстрованому відповідачами "керуванні", через їхні "приписи" я втратив можливість реалізації свого конституційного права.

Таким чином, суд першої інстанції сам обгрунтував, що мій спір з відповідачами підлягає розгляду в адміністративної юрисдикції, а у резолютивній частині, відтак, суперечить сам собі.

2. Суд першої інстанції в Ухвалі пише: "Позивачі оскаржують Постанову [...]Верховної Ради України з підстав відсутности у відповідача конституційних повноважень на прийняття такої", далі посилаючись на ст.150 Конституції України щодо повноважень Конституційного Суду України.

Але такий висновок суду першої інстанції суперечить змісту нашої позовної заяви.

2.1. У позовній заяві ми не вимагаємо визнати Постанову неконституційною, ми обґрунтовуємо її протиправність вже існуючим рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2009 року N 14-рп/2009, в якій, зокрема, прямо сказано, що "...положення Конституції України (254к/96-ВР) не дають підстав Верховній Раді України відміняти вже призначені чергові або позачергові вибори до органів місцевого самоврядування". Конституція України та Закон України "Про Конституційний Суд України" встановлюють, що рішення КСУ є остаточними і обов'язковими до виконання на території України, таким чином - і для Окружного адміністративного суду м.Києва

2.2. Крім того, ми обґрунтовуємо наше твердження про протиправність Постанови ВРУ від ' 16.02.10 не лише висновком КСУ про відсутність у відповідача - ВРУ такого права, але і відсутністю у ВРУ таких повноважень за Законом України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 06.04.04 №1667-ІV". Питання невідповідности постанов ВРУ чинним Законам України безумовно відноситься до компетенції адміністративних судів. На жаль, суд першої інстанції цього "не помітив", просто обійшовши в Ухвалі цю обставину.

3. Так саме, суд першої інстанції в "Ухвалі "не помітив" і те, що наші позовні вимоги стосуються не лише визнання протиправною Постанови ВРУ. але і визнання протиправними дії, про визнання відсутности компетенції, про зобов'язання утриматися від вчинення дій, про визнання бездіяльности протиправною, про зобов'язання вчинити дію. Все це жодним чином не відноситься до компетенції Конституційного Суду України і все це судом першої інстанції було просто проігноровано.

4. Так саме, суд першої інстанції "не помітив", що відповідно до ч.2 ст.4 КАСУ "юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення". Між тим, жодного "іншого порядку" для розгляду мого спору з Президентом України з зазначеного питання не існує (примітно, що записавши в Ухвалі "сторонам слід роз'яснити про право оскарження Постанови в Конституційному Суді України відповідно до вимог законодавства", суд першої інстанції нічого подібного не зміг роз'яснити, що не дивно, адже ні Конституція України, ні Закон України "Про Конституційний суд України" не надають позивачам такого права).

Підсумовуючи, на мою думку оскаржувана Ухвала є запереченням конституційного права громадянина України на оскарження рішень, дій, бездіяльности органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб (ст.55) та прямо суперечить ст.3 Конституції України, за якою "держава відповідає перед людиною за свою діяльність", суперечить завданням адміністративного судочинства, вказаним у п.1. ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, продемонстрував невідповідність висновків суду обставинам справи, припустився порушень матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись главою 1 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ ШАНОВНИЙ СУД скасувати зазначену Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Сподіваюся, що справедливе рішення Шановного Суду позбавить мене необхідности звертатися до Європейського суду з прав людини.

Апеляційну скаргу подаю відповідно до п.5 ст.186 КАСУ без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, принагідно зазначаючи, що Ухвалу, надіслану мені відповідно до поштового штемпеля 30.04.10, отримав 04.05.10.

З повагою, Олександр Северин, позивач

Додатки:

1.18 копій апеляційної скарги (за числом інших осіб, що беруть участь у справі)

2. Платіжний документ про сплату державного мита (судового збору)

штемпеля 30.04.10, отримав 04.05.10.

З повагою, Олександр Северин, позивач

Додатки:

1.18 копій апеляційної скарги (за числом інших осіб, що беруть участь у справі)

2. Платіжний документ про сплату державного мита (судового збору)

 

АПЕЛЯНТ МІЛЕВСЬКИЙ

Київський апеляційний адміністративний суд

01010, Київ, вул..Московська 8, корпус 30

через Окружний адміністративний суд м.Києва

01025, Київ, вул.Десятинна 4/6

Позивач: Мілевський Павло Володимирович

Відповідач: Верховна Рада України

01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5. Тел.255-20-24

Дата подання заяви про апеляційне оскарження: "06" травня 2010 року

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27квітня 2010 року по адміністративній справі № 2а-2190/10/2670 за позовом Мілевського Павла Володимировича та інших осіб до Верховної Ради України про визнання незаконною Постанови Верховної Ради України N1889 від 16 лютого 2010 року "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році"

Повне оскарження

27 квітня 2010 року Окружний адміністративний суд м. Києва своєю ухвалою (далі -"Ухвала") закрив провадження у справі № 2а-2190/10/2670 за позовом Мілевського Павла Володимировича та інших осіб до Верховної Ради України про визнання незаконною Постанови Верховної Ради України N1889 від 16 лютого 2010 року "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році".

Вважаю зазначену Ухвалу незаконною з наступних підстав:

1. Завданням адміністративної юстиції, як однієї із гілок правосуддя є вирішення публічно-правових спорів, що водночас визначає її специфічність. Дія адміністративної юстиції поширюється на сферу публічно - правових відносин, які відмінні за своєю природою від приватно - правових відносин.

Зокрема, відмінність матеріально-правової природи таких відносин полягає у тому, що реалізуючи на практиці публічний інтерес, суб'єкти управління формують державну волю, волю територіальної громади у формі правових рішень та адресують їх іншим фізичним та юридичним особам, моделюючи при цьому їх поведінку.

Отже, завдання адміністративних судів повністю збігається із загальними завданнями правосуддя як одного із видів державної влади – це розгляд та вирішення правового спору, захист порушених суб'єктивних прав особи, утвердження законності у державі.

Відповідно до Ухвали: «Ст.17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, зокрема це спори фізичних [...] осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ("нормативно-правових актів, правових актів індивідуальної дії"), дій чи бездіяльности.

Згідно ст.3 КАС України під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа абр інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства [...]; під терміном "суб'єкт владних повноважень "розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства [...],

У п.1 ч.1.ст.П КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовий аналіз наведених норм права дає всі підстави стверджувати, що під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду спір, що виник між двома суб'єктами суспільства стосовно їх прав та обов'язків у певних правовідносинах, в яких хоча б один з цих суб'єктів законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого, а останній зобов'язаний виконувати вимоги та приписи владного суб'єкта».

Нормами ст.69 Конституції України, основною формою безпосередньої демократії є вибори та референдум, а згідно ст.38 Основного Закону, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування, а оскільки відповідачем було прийнято Постанову Верховної Ради України N1889 від 16 лютого 2010 року "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" я був позбавлений цих конституційних прав, тобто, відповідач «до керувався» до таких «приписів» згідно з якими мене було позбавлено можливості реалізовувати свої конституційні права. Суд першої інстанції в своїй "Ухвалі" суперечить сам собі спочатку погоджуючись з тим, що даний спір підлягає вирішенню в адміністративному судочинстві, а потім вказує на те, що «даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та сторонам слід роз'яснити про право оскарження Постанови в Конституційному Суді України відповідно до вимог законодавства». Відповідно до ч.2 ст.4 КАСУ "юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення". Між тим, жодного "іншого порядку" для розгляду мого спору з відповідачем із зазначеного питання не існує; також записавши в Ухвалі "сторонам слід роз'яснити про право оскарження Постанови в Конституційному Суді України відповідно до вимог законодавства", суд першої інстанції нічого подібного не зміг роз'яснити і не роз'яснив, що й не дивно, адже ні Конституція України, ні Закон України "Про Конституційний суд України" не надають позивачам такого права, а цим суд першої інстанції позбавив мене гарантованих мені прав на судовий захист і на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.

2. Суд першої інстанції в своїй "Ухвалі" вказує, що: "Позивачі оскаржують Постанову Верховної Ради України N1889 від 16 лютого 2010 року "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році з підстав відсутності у відповідача конституційних повноважень на прийняття такої", далі посилаючись на ст.150 Конституції України, щодо повноважень Конституційного Суду України, але такий висновок суду першої інстанції суперечить змісту моєї позовної заяви. У позовній заяві я не вимагав визнати Постанову Верховної Ради України N1889 від 16 лютого 2010 року "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році неконституційною, я обґрунтовую її протиправність вже існуючим рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2009 року N 14-рп/2009, в якій, зокрема, прямо сказано, що "...положення Конституції України ( 254к/96-ВР ) не дають підстав Верховній Раді України відміняти вже призначені чергові або позачергові вибори до органів місцевого самоврядування".    Конституція України та Закон України "Про Конституційний Суд України" встановлюють, що рішення КСУ є остаточними і обов'язковими до виконання на території України, таким чином - і для Окружного адміністративного суду м.Києва. Крім того, я обґрунтовую свої твердження про протиправність Постанови ВРУ від 16.02.2010р. не лише висновком КСУ про відсутність у відповідача - ВРУ такого права, але і відсутністю у ВРУ таких повноважень за Законом України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 06.04.04 №1667-ІV". Питання невідповідності постанов ВРУ чинним Законам України безумовно відноситься до компетенції адміністративних судів. На жаль, суд першої інстанції не звернув уваги на цю обставину у своїй "Ухвалі".

Таким чином, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, продемонстрував невідповідність висновків суду обставинам справи, припустився порушень матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету кабінету Міністрів України „Про державне мито" від сплати державного мита звільняються громадяни, «...віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи...»

Враховуючи вищевикладене та керуючись главою 1 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПРОШУ:

1. Скасувати зазначену Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Додатки:

1. 17 копій апеляційної скарги (за числом інших осіб, що беруть участь у справі)

2. копія паспорта Позивача;

3. копія чорнобильського посвідчення Позивача.

" 06 " травня 2010р.                                                Мілевський П.В.

 

АПЕЛЯНТ ЗАДИРКО

ДО КИЇВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

15 травня 2010 року Через Окружний адміністративний суд міста Києва

Особа, яка подає апеляційну скаргу: позивач Задирко Геннадій Олександрович

01021, м. Київ, вул. Грушевського, 26/1, готель „Київ" номер засобу зв'язку, електронна пошта відсутня

в інтересах Задирко Г.О. в суді діє представник за довіреністю Буняк Валерій Сергійович

Справа №2а-2190/10/2670

Заява про апеляційне оскарження подана 5 травня 2010 р.

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

Ваша Честь!

Мною оскаржується ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року в справі № 2а-2190/10/2670 про закриття провадження у справі. Приймаючи оскаржувану мною ухвалу суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку непідвідомчості даного спору адміністративним судам і його належність виключно до компетенції Конституційного Суду України та закрив провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України. Але з таким висновком не можна погодитись. Вважаю зазначену ухвалу винесено з порушенням (невірним застосуванням) норм матеріального та процесуального права з наступних підстав.

По-перше, згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди, в тому числі, перевіряють, чи прийняті вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень (вчинення дій);

3) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

У цьому контексті зауважимо, положення Конституції України, якими віднесено до повноважень Верховної Ради України право призначати чергові та позачергові вибори до органів місцевого самоврядування (п. 30 ч. 1 ст. 85) є досить загальним і вимагає додаткової регламентації зазначених положень законами України. Такими законами України, стосовно виборів до органів місцевого самоврядування, на даний час є Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів» та Закони України „Про правовий режим воєнного стану" (ст. 19), „Про правовий режим надзвичайного стану" (ст. 21) у частині заборони проводити вибори у відповідний період часу.

Приймаючи рішення про призначення, перенесення дати проведення тощо чергових виборів до органів місцевого самоврядування, Верховна Рада України мала враховувати не лише положення Конституції, але й законів України. Натомість прийнявши оскаржувану мною постанову №1889-VI від 16.02.2010 р. «Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад, сільських селищних, міських голів у 2010 році» Верховна Рада України порушила не лише положення Конституції України, але й положення зазначених вище законів України. А саме діяла без належних правових підстав, у позазаконний спосіб і всупереч законним положенням (щодо строків призначення місцевих виборів і прав громадян приймати в межах відповідних строків у них участь). Причому, порушуючи закон, Верховна Рада України, звичайно ж, порушила й норми Конституції України, але таке порушення відбулася через порушення норм відповідних законів, а не так би мовити «напряму в порушення конституційних норм». І тому такий спір (у контексті позовних вимог) підсудний саме адміністративному суду, а не Конституційному Суду України, про що неодноразово зазначав у своїх ухвалах Конституційний Суд України (зокрема, в ухвалі від 19 червня 2008 року №18-у/2008).

Не перевірив суд першої інстанції, виносячи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі, й обґрунтованість і пропорційність рішення суб'єкта владних повноважень. Що прямо порушує вимоги ст. 2 КАС України. Зауважимо, у суду першої інстанції було декілька причин звернути увагу на вимоги обґрунтованості та пропорційності до оскаржуваної постанови Верховної Ради України №1889-VI від 16.02.2010 р. Адже зазначена постанова Верховної Ради України взагалі не містила посилання на норми законів, на підставі яких вона прийнята. До того ж суд не звернув уваги на п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади», в якій прямо зазначається, що відповідно до ст. 8 і 22 Конституції України не підлягають застосуванню закони та нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права громадян або звужується їх зміст й обсяг.

Зауважимо, оскаржувана ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва не відповідає попередній практиці адміністративних судів та Конституційного Суду України зі складних питань розмежування адміністративної та конституційної юрисдикції. Зокрема правовій позиції, яка містилася у рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду у справі №5/573 (2а-13995/08) (справі про визнання протиправним та скасування Указу Президента України №297/2008 від 03.04.2008 р.).

Таким чином, невірно розуміючи межі компетенції адміністративних судів, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою протиправно закрив провадження у відповідній справі, чим фактично позбавив громадян, що звернулися до нього права на правосуддя.

По-друге, суд першої інстанції роз'яснив сторонам, що вони мають право оскаржити зазначену постанову Верховної Ради України в Конституційному Суді України. Але згідно діючого законодавства Конституційний Суд України не розглядає скарг і не здійснює позовне провадження. Громадянин України не має права на конституційну скаргу у випадку порушення його конституційних прав. І тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийняття в результаті невірного та безсистемного тлумачення правових норм.

Адже в Україні саме людина, її права та свободи й їх гарантії становлять зміст та спрямованість діяльності держави (ст. 3 Конституції України). Право людини на захист її прав і свобод у суді та можливість оскаржити рішення, дію чи бездіяльність органу державної влади (ст. 55 Конституції України) є фундаментальним і невідчужуваним, воно не може бути обмежене навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану. На важливості цього права неодноразово наголошував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, у тому числі: Головним обов'язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Галини Павлівни щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи).

Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. (Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліпи Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води).

3. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. (Рішення Конституційного Суду України від ЗО січня 2003 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора).

Відсутність іншого порядку оскарження постанови Верховної Ради України №1889-VІ від 16.02.2010 р., окрім як до відповідного адміністративного суду, не може згідно прямих вимог Конституції України бути перешкодою кожному громадянину оскаржити до компетентного суду прийнятий стосовно його прав правозастосовчий акт, яким є постанова Верховної Ради України про призначення (відміну, перенесення тощо) виборів до органів місцевого самоврядування. Наголошую, у даному випадку мова не йде про так званий абстрактний нормоконтроль на відповідність закону (постанови ВРУ, Указу Президента тощо) Конституції України (виконання «функції негативного законодавця»). Мова саме про оскарження правозастосовчого акту, який стосується безпосередньо права обирати та бути обраним Задирко Г.О. як громадянина України.

Саме у системному зв'язку зі ст. ст. 3, 8, 55 Конституції України потрібно розуміти компетенцію адміністративних судів України. До того часу, поки законом не буде передбачено інший порядок захисту судом права громадянина та передбачено можливість оскарження в іншому порядку (до суду іншої юрисдикції) зазначену постанову ВРУ, таке оскарження має здійснюватися до відповідного адміністративного суду. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції фактично, всупереч ст. ст. 3, 8, 55 Конституції України, відмовив громадянам у доступі до правосуддя та позбавив їх конституційне право обирати та бути обраним судового захисту, чим грубо порушив ст. 8 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 55 Конституції України, ст. 199 КАС України, -

Прошу:

1. Скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року в справі № 2а-2190/10/2670 про закриття провадження у справі.

2. Постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника Верховної Ради України та Голови Верховної Ради України про закриття провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Додаток: Копії апеляційної скарги у кількості 18-ти штук.

Сплата судового збору з апеляційних скарг на ухвали суду законом не передбачено. Належним чином завірена копія довіреності на представництво інтересів Задирко Г.О. Буняком В. С. подавалася раніше та міститься в матеріалах справи № 2а-2190/10/2670.

З повагою, Представник за довіреністю Задирко Г.О.             В. Буняк

 

АПЕЛЯНТ БИЧИХІН

Київський апеляційний адміністративний суд

вул. Московська, 8, кор. 30, м. Київ, 01010

Через Окружний адміністративний суд м. Києва,

вул. Десятинна, 4/6 м. Києва 01025

Справа № 2а-2190/10/2670

Судді Качур І.А., Васильченко І.П., Кузьменко В.А.

Апелянт:    Бичихін Віктор Миколайович,

Позивачі:    Задирко Г.О., Ашрафутдінов В.А., Гарбар В.В., Зубар Н.В., Северин О.Є., Свистович М.Б., Чепура К.П., Мілевський П.В., Діхтяр П.С., Задоя Ю.М., Харчук В.І., Рєвтов А.М., Кухарчук О.І., Заставнюк В.В., Іванніков І.С.,

Львівське міське об'єднання громадських організацій "Львівська громада"

Відповідачі:   Верховна Рада України, Голова Верховної Ради України, Президент України

ЗАЯВА ПРО АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ

На Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року (справа №2а-2190/10/2670) про відмову в задоволенні адміністративного позову про визнання нечинною та скасування Постанови №1889-VІ від 16.02.2010 року "Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році", визнання дій протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року (справа № 2а-2190/10/2670 судді Качур І.А., Васильченко І.П., Кузьменко В.А. на підставі та керуючись п.1 ч.1 ст.157 КАС України було відмовлено у задоволенні позову Задирка Геннадія Олександровича, Ашрафутдінова Владислава Альбертовича, Гарбара Віктора Васильовича, Зубар Наталії Володимирівни, Северина Олександра Євгеновича, Свистовича Михайла Богдановича, Чепури Катерини Петрівни, Мілевського Павла Володимировича; Діхтяра Петра Семеновича, Задоя Юрія Миколайовича, Харчука Василя Івановича, Рєвтова Андрія Миколайовича, Кухарчука Олександра Ігоровича, Заставнюка Василя Васильовича, Іваннікова Ігора Сергійовича, Львівського міського об'єднання громадських організацій "Львівська громада" до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Президента України про визнання нечинною та скасування Постанови N1889-VI від 16.02.2010 року "Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році", визнання дій протиправними.

Вважаю цю Ухвалу необґрунтованою і такою що підлягає апеляційному оскарженню

Апеляційна скарга на Ухвалу суду першої інстанції буде подана протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження складена на підстав, ст. 186 КАС України, та подасться до суду першої інстанції який виніс рішення що підлягає апеляційному оскарженню, у встановлений законом термін, тобто протягом 10 діб з дня винесення постанови.

Додатки: копія Заяви про апеляційне оскарження для Позивачів і Відповідачів у 19 прим.

Апелянт                                                                                                      Бичихін В. М. 

30 квітня 2010 року

 

Київський апеляційний адміністративний суд

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, кор. 30

Через Окружний адміністративний суд м. Києва,

вул.Десятинна, 4/6 м.Києва 01025

Справа № 2а-2190/10/2670

Судді Качур І.А., Васильченко І.П., Кузьменко В.А.

Апелянт:    Бичихін Віктор Миколайович,

Позивачі: Задирко Г.О., Ашрафутдінов В.А., Гарбар В.В., Зубар Н.В., Северин О.Є., Свистович М.Б., Чепура К.П., Мілевський П.В., Діхтяр П.С., Задоя Ю.М., Харчук В.І., Рєвтов А.М., Кухарчук О.І., Заставнюк В.В., Іванніков І.С.,

Львівське міське об'єднання громадських організацій "Львівська громада"

Відповідачі:   Верховна Рада України, Голова Верховної Ради України, Президент України

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2010року (справа Юа-2190/10/2670) про відмову в задоволенні адміністративного позову про визнання нечинною та скасування Постанови Ш889-УІ від 16.02.2010року "Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році", визнання дій протиправними

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (головуючий судця Качур І.А., судці Васильченко І.П., Кузьменко В.А.) від 27 квітня 2010 року по справі № 2а-2190/10/2670 було відмовлено в задоволенні позову Задирка Геннадія Олександровича, Ашрафутдінова Владислава Альбертовича, Гарбара Віктора Васильовича, Зубар Наталії Володимирівни, Северина Олександра Євгеновича, Свистовича Михайла Богдановича, Чепури Катерини Петрівни, Мілевського Павла Володимировича; Діхтяра Петра Семеновича, Задої Юрія Миколайовича, Харчука Василя Івановича, Рєвтова Андрія Миколайовича, Кухарчука Олександра Ігоровича, Заставнюка Василя Васильовича, Іваннікова Ігора Сергійовича, Львівського міського об'єднання громадських організацій "Львівська громада" до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Президента України про визнання нечинною та скасування Постанови N1889-VI від 16.02.2010 року "Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році", визнання дій протиправними.

Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року є незаконною та необґрунтованою з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; невідповідності висновків суду обставинам справи; неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Апелянт не погоджується зі змістом такої ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Однак, передбачена законом перевірка фактично не була здійснена у повному обсязі. Ні в описовій, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах рішення не наведені висновки суду з цього приводу.

Відповідно до ст. 7 КАС України принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є зокрема:

1. верховенство права;

2. законність;

3. рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;

4. змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Однак, суд вирішив справу однобоко, без дотримання принципу верховенства права, тобто без урахування пріоритету прав людини перед правами суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, суд вирішив справу без дотримання зазначеного принципу законності, не застосував Конституцію та закони України, нормативно-правові акти, прийняті відповідними органами на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 10 КАС України передбачає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Однак під час судового розгляду справи головуючий суддя діяв упереджено, намагаючись вигородити відповідачів та позбавити позивача права на забезпечення та витребування доказів, обмежуючи його право на обґрунтування своєї позиції та надання їй переконливості упродовж всього судового процесу, на приєднання до справи додаткових доказів, водночас сприяв суб'єктам владних повноважень при наданні ними у якості доказів юридично нікчемних документів.

Стаття 11 КАС України передбачає розгляд і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Крім того, ст. 71 КАС України встановлює, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Однак, при вирішенні цієї адміністративної справи були спотворені зазначені принципи. Замість змагальності сторін, де арбітром виступає головуючий суддя, фактично відбувалося змагання між позивачами та суддею, а відповідач у кращому випадку реагував на запитання з підказками судді. Суд ухилився від застосування заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі систематично відхиляв клопотання позивача щодо виявлення та витребування доказів, не кажучи вже про власну ініціативу суду у цьому відношенні, яка жодним чином не проявлялася.

Відповідно до ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Однак, головуючий суддя своєю усною ухвалою відмовив позивачу Задої Ю.М. у доповненні позовних вимог про визнання недійсною про визнання нечинною та скасування Постанови N1889-VI від 16.02.2010 року "Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році", визнання дій протиправними.

Судді проігнорували також положення ч. 9 ст. 171 КАС України, а саме, якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їхніх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі та які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їхні окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

КАС України передбачає, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Однак, судді у судовому засіданні усно безпідставно відмовила у прийнятті до розгляду заяви третьої особи без самостійних вимог Бичихіна В.М. та повернули йому усі примірники заяви.

Стаття 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладає обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак у цьому судовому процесі судді не тільки по суті звільнили відповідача від обов'язку щодо доказування правомірності його розпоряджень, але ставила перепони позивачу Діхтяру П.С., коли він заявляв клопотання про витребування необхідних доказів.

Стаття 72 КАС України встановлює підстави для звільнення від доказування, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 123 ЦК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками адміністративного процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.

Однак замість цієї конструктивної ролі судді зіграли деструктивну роль, спрямовуючи судовий розгляд на розвал справи на користь суб'єктів владних повноважень та розставляючи перепони на шляху повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі.

На стадії дослідження письмових доказів відповідно до ст. 143 КАС України, якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

Стаття 159 КАС України дає визначення законності і обґрунтованості судового рішення. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, як доведено вище, внаслідок численних порушень норм процесуального права та невідповідності нормам матеріального права винесене судом рішення у формі ухвали не може вважатися ні законним, ні обґрунтованим.

Стаття 163 КАС України встановлює вимоги щодо змісту постанови, зокрема до мотивувальної та резолютивної частин.

Всупереч вимогам цієї статті в мотивувальній частині чітко не зазначені встановлені судом обставини, які б виправдовували законність оскаржуваної постанови Верховної Ради України, скасувати яку судді відмовилися, а також відсутні мотиви неврахування доказів позивача. Відсутні також посилання на положення закону, яким керувався суд. У резолютивній частині відсутні висновки щодо розподілу судових витрат, інші правові наслідки ухваленого рішення.

Оскільки Апелянт досягнув 18 років, не позбавлений дієздатності, отже є виборцем, а отже і суб'єктом виборчих правовідносин. Таким чином Постанова Відповідача 1889- VІ від 16.02.2010р. порушує права Апелянта на гарантоване Конституцією та Законом "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" право обирати та буті обраними до органу місцевого самоврядування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 185-187, 201 КАС України, -

ПРОШУ СУД:

1. Скасувати Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року (справа N28-2190/10/2670) про відмову в задоволенні адміністративного позову про визнання нечинною та скасування Постанови М1889-УІ від 16.02.2010 року "Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році", визнання дій протиправними.

2. Ухвалити нову постанову, якою задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Задирка Геннадія Олександровича, Ашрафутдінова Владислава Альбертовича, Гарбара Віктора Васильовича, Зубар Наталії Володимирівни, Северина Олександра Євгеновича, Свистовича Михайла Богдановича, Чепури Катерини Петрівни, Мілевського Павла Володимировича, Діхтяра Петра Семеновича, Задоя Юрія Миколайовича, Харчука Василя Івановича, Рєвтова Андрія Миколайовича, Кухарчука Олександра Ігоровича, Заставнюка Василя Васильовича, Іванникова Ігора Сергійовича, Львівського міського об'єднання громадських організацій "Львівська громада" до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Президента України про визнання нечинною та скасування Постанови N1889-VI від 16.02.2010 року "Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році", визнання дій протиправними.

На підставі ч. 4 ст. 187 КАС України, повідомляю про своє бажання взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та прошу повідомити про час та місце розгляду даної апеляційної скарги.

Додатки:

1. Квитанція про сплату судового збору;

2. Копія апеляційної скарги - 19 прим.

Апелянт                                                                                                                           Бичихін В. М.

13 травня 2010 року

 

 

АПЕЛЯНТ ДІХТЯР

До Київського апеляційного адміністративного суду

вул. Московська 8, корпус 30, м. Київ, п. ін. 01010

(через окружний адміністративний суд м. Києва)

співпозивач: Діхтяр Петро Семенович (по справі N2а-2190/10/2670)

ЗАЯВА про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2010р. N2а-2190/10/2670

27 квітня 2010 року колегією суддів окружного адміністративного суду м. Києва було постановлено ухвалу про закриття провадження по справі N2а-2190/10/2670.

Вбачаючи в такому порушення свого права, я маючи намір оскаржувати дане рішення 05.05.2010р. подав заяву. Підставою перевищення мною визначеного законом строку на вчинення даної дії стала та обставина, що останній день подачі заяви про апеляційне оскарження припав на вихідний день, та ще й попередні два дні були святковими тож згідно ч.6 ст. 103 КАС У термін подачі заяви про апеляційне оскарження вважаю, що не пропустив.

Підставою перевищення мною визначеного законом строку на подачу апеляції стало наступне.

Одразу після закінчення судового розгляду я звернувся до суду з проханням надати мені належно завірені копії щойно прийнятих рішень та копію аудіо запису судового засідання, але отримав відмову.

Наступного дня 28.04.2010р. висидівши майже до кінця робочого дня я таки отримав копії рішень і копію аудіо запису. Вивчаючи вдома отримані матеріали, я виявив певні невідповідності. Так, ухвали, постановлені колегією суддів, було завізовано лише головуючим. Копія технічного фіксування містила лише частину запису судового процесу.

Виходячи з такого я 05.05.2010р. звернувся до суду з проханням виправити зазначені недоречності, але мені повідомили, що в той день головуючий суддя по справі, його помічник і секретар не працювали. Передбачаючи подібну ситуацію я в своєму зверненні зазначив прохання надіслати мені запитувані матеріали поштою. Зареєструвавши своє звернення, з тим і поїхав додому.

Приїхавши 12.05.2010р. з аналогічним зверненням та проханням надати матеріали справи я хоч і застав секретаря і помічника судді, але вони пославшись на зайнятість і порадивши приїжджати в п'ятницю виставили мене за двері.

Приїхавши, за їх порадою, 14.05.2010р. та просидівши в коридорі добрих дві години я нарешті отримав доступ до ознайомлення з матеріалами справи. Така "гостинність" позначилась на моєму здоров'ї і коли мене передислокували з-за стола на стільці, я аби вберегтися вимушений був дочасно ретируватись звідти.

Однак, як кажуть "умірать собрался, а рожь сей" я ще два рази 17.05.2010р. і 18.05.2010р. приїжджав, але отримував відмову. І тільки 21.05.2010р. нарешті мені надали можливість належно ознайомитись з матеріалами справи та надали повну версію аудіо запису.

Отже. Для реалізації свого права на ознайомлення з матеріалами справи, та отримання копії аудіо запису мені прийшлось подати 8 звернень та 7 разів приїжджати особисто.

Відтак мені штучно створено перепони для подання апеляції. Адже без ознайомлення з матеріалами справи я навіть не міг визначити не те, що реквізити сторін, а й навіть їх кількість. Не кажучи вже про вивчення матеріалів справи.

Сподіваючись, що суд завважить дані обставини котрі спричинили до пропущення мною визначених законом процесуальних строків на подання апеляційної скарги поважними і керуючись ч.1,2 ст. 102, ч.6 ст. 186 тощо КАС України,

Прошу:

1. Поновити пропущений процесуальний строк визначений законом на апеляційне оскарження ухвали окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2010р. N2а-2190/10/2670.

Додатки:

1. Копія звернення від 27.04.2010р.

2. Копія звернення від 28.04.2010р.

3. Копія звернення від 05.05.2010р.

4. Копія звернення від 12.05.2010р.

5. Копія звернення від 14.05.2010р.

6. Копія звернення від 17.05.2010р.

7. Копія звернення від 18.05.2010р.

8. Копія звернення від 21.05.2010р.

25 травня 2010 року П.С. Діхтяр

 

Додатки 1 – 8 ЗАЯВИ До окружного адміністративного суду м. Києва:

27.04.2010р. відбулось судове засідання позовної заяви (справа №2а-5286/10/2670). На котрому було прийнято цілий ряд рішень.

Виходячи з такого, прошу:

1. Надати належно завірені копії рішень прийнятих при розгляді справи №2а-5286/10/2670 та копію технічного фіксування.

27 квітня 2010 року П.С. Діхтяр

 

З метою реалізації свого, регулярно порушуваного судом, права

Прошу:

1. Надати мені можливість для ознайомлення та можливого копіювання матеріали справи №2а-5286/10/2670.

28 квітня 2010 року П.С. Діхтяр

 

28.04.2010р. я отримав копії трьох ухвал і копію технічного фіксування судового розгляду мого та інших співпозивачів по справі №2а-2190/10/2670 який відбувся 27.04.2010р.

Вивчаючи отримані матеріали, я виявив певні невідповідності. Так, ухвали, постановлені колегією суддів, завізовано лише головуючим. Копія технічного фіксування містить лише частину запису судового процесу.

Таке, потребує негайного виправлення, а відтак,

Прошу:

1. Невідкладно надати мені належно завірені колегією суддів окружного адміністративного суду м. Києва ухвали від 27.04.2010р. по справі №2а-2190/10/2670.

2. Невідкладно надати мені повну копію технічного фіксування судового процесу по розгляду справи №2а-2190/10/2670.

3. У разі неможливості невідкладного надання мені запитуваних матеріалів прошу віднайти можливість пересилання їх поштою.

05 травня 2010 року                                                                       П.С. Діхтяр

 

28.04.2010р. я отримав копії трьох ухвал і копію технічного фіксування судового розгляду мого та інших співпозивачів по справі №2а-2190/10/2670 який відбувся 27.04.2010р.

Вивчаючи отримані матеріали, я виявив певні невідповідності. Так, ухвали, постановлені колегією суддів, завізовано лише головуючим. Копія технічного фіксування містить лише частину запису судового процесу.

Нажаль жодної реакції на моє попереднє звернення від 05.05.2010р. я не спостеріг.

В такому вбачається порушення мого права, а відтак воно потребує невідкладного поновлення.

Виходячи з викладеного вище,

Прошу:

1. Невідкладно надати мені належно завірені колегією суддів окружного адміністративного суду м. Києва ухвали від 27.04.2010р. по справі №2а-2190/10/2670 (повторно).

2. Невідкладно надати мені повну копію технічного фіксування судового процесу по розгляду справи №2а-2190/10/2670 (повторно).

3. Невідкладно надати мені для ознайомлення та можливого копіювання матеріали справи №2а-2190/10/2670.

12 травня 2010 року                                                                       П.С. Діхтяр

 

З метою реалізації свого, регулярно порушуваного судом, права

Прошу:

1. Надати мені для ознайомлення та можливого копіювання матеріали справи №2а-2190/10/2670.

14, 17, 18, 21 травня 2010 року                                                                       П.С. Діхтяр

 

До Київського апеляційного адміністративного суду

вул. Московська 8, корпус 30, м. Київ, п. ін. 01010

(через окружний адміністративний суд м. Києва)

позивач: Діхтяр Петро Семенович (по справі N2а-2190/10/2670)

співпозивачі:

Задирко Геннадій Олександрович

вул. Грушевського, 26/1, готель "Київ" м. Київ

тел.: 255-31-84, Факс: 255-21-48

п. ін.: 01021, a-mail: Zadyrko.Hennadii@rada.gov.ua

(представник народного депутата – Буняк Валерій Сергійович

Ашрафутдінов Владислав Альбертович

Гарбар Віктор Васильович

Зубар Наталія Володимирівна

Северин Олександр Євгенович

Свистович Михайло Богданович

Чепура Катерина Петрівна

Мілевський Павло Володимирович

Харчук Василь Іванович

Рєвтов Андрій Миколайович

Кухарчук Олександр Ігорович

Заставнюк Василь Васильович

Задоя Юрій Миколайович

Іванніков Ігор Сергійовича

Бичихін Віктор Миколайович

Львівське міське об'єднання громадських організацій "Львівська громада"

вул. Щурата 16/56, м. Львів, п. ін.: 790259

співвідповідачі: Верховна Рада України

вул. Грушевського 5, м. Київ, тел.: 2552745

п. ін.: 01008, a-mail: zaychuk@rada.gov.ua

Голова Верховної Ради України, Литвин Володимир Михайлович, вул. Грушевського 5, м. Київ, тел.: 2552024, п. ін.: 01008, a-mail: Lytvyn.Volodymyr@rada.gov.ua, (представник Верховної Ради України і Голови Верховної Ради України – Лаптієв А. М. тел.: 2559160)

Президент України (за посадою)

вул. Банкова 11, м. Київ, тел.: 2557333, п. ін.: 01220, a-mail: press@stpu.gov.ua

(представник Президента України – Четверикова Ольга Валеріївна

вул. Банкова 11, м. Київ, тел.: (044) 2557794, факс: (044) 2557023, п. ін.: 01220, a-mail: o_chetverykova@stpu.gov.ua)

24 травня 2010 року

Апеляційна скарга на ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва

від 27.04.2010р. по справі N2а-2190/10/2670

27 квітня 2010 року колегією суддів окружного адміністративного суду м. Києва було постановлено ухвалу про закриття провадження по справі N2а-2190/10/2670 (далі – Ухвала).

З огляду на те, що прийняття до розгляду, розгляд, постановляння Ухвали, ознайомлення з матеріалами справи, видача копій рішень та технічного фіксування тощо супроводжувалось цілою низкою порушень процесуального та матеріального права тож я змушений звертатись з даною апеляцією маючи надію на його поновленням.

Не маючи належного досвіду, я скористався зразком позовної заяви розміщеної в Інтернеті. Не будучи впевненим в належності суду, я зазначив у позовній заяві дві адреси і поїхав реєструвати насамперед, як мешканець Київської області, до Київського окружного адміністративного суду. Там мене запевнили, що я звернувся за належністю і зареєстрували позовну заяву 01.03.10р. Як пізніше з'ясувалось, то була умисна дія з метою створити перепони для мене у відстоюванні свого порушеного права. Наступного дня 02.03.10р., суд постановив ухвалу без виклику сторін, але повідомляти належним чином мене не став. Про зміст прийнятого тоді рішення я випадково дізнався 30.03.2010р. при розмові з суддею. Саме ж рішення я отримав через майже півтора місяці, а саме – 10.04.2010р. Через таке у мене було вкрадено майже місяць.

Однак не бажаючи втягуватись в черговий конфлікт, я вже наступного дня 31.03.10р. подав позов до окружного адміністративного суду м. Києва. Тут порушення продовжились. Незважаючи на те, що 02.03.10р. рішення прийняли без виклику сторін, однак ще 07.04.2010р. його мені не надали – сказали, що ще не розглядали. І лише за другим разом 15.04.10р. все-таки змилостивились. Через таке у мене було вкрадено ще два тижні і як наслідок, я не встиг належно підготуватись до попереднього засідання. Навіть не підготував заяву про відвід суду: судді – за не постановляння ухвали про призупинення дії оскаржуваної постанови; секретаря – за умисно-неналежне повідомлення про прийняте судом рішення.

На попередньому розгляді ці порушення продовжились. Разом зі мною, до кабінету судді, а не до зали суду. було запрошено ще півтора десятка людей. Головуючий пояснив, що нас запрошено одночасно так, як у нас аналогічні вимоги. Належного приміщення у суді не має то ж розгляд наших позовів буде здійснено тут. Відтак, ми, хто стоячи, хто сидячи розташувались у тій комірчині і "процес пішов".

Незважаючи на те, що у нас навіть арифметично не збігається кількість: позовні вимоги – від 1 до 8 пунктів; відповідачів – від 1 до 3 та ще й третя особа тощо не кажучи вже про зміст позовних вимог головуючий суддя, а потім колегія суддів об'єднали ці позови в один (Ухвали від 27.04.2010р. – 2а-3407/10/2670, 2а-2190/10/2670.

Підготовлені мною, на вимогу суду, пояснення суд прийняв лише частково – письмові долучив, а додатки на CD відмовився.

Завершився розгляд постановлянням ухвали про закриття провадження за надуманої підстави – ніби-то дані категорії справ є підсудними Конституційному Суду України. Разом з тим була зігнорована вимога наявна в декількох позовах про те, що (Т.І а/с 130) "4. У разі, якщо суд дійде висновку, що вирішення заявлених позовних вимог належить до юрисдикції Конституційного Суду України, просимо суд звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності постанови Верховної Ради України N1889-VI від 16 лютого 2010р. "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році".".

Далі розпочалась епопея з отриманням копій прийнятих рішень і аудіо запису судового розгляду. Сяк- так ця процедура для мене завершилась лише 21.05.2010р. Тобто. 28.04.2010р. мені видали рішення завізовані лише головуючим і частину аудіо запису. Потім частково 17.05.2010р. і нарешті 21.05.2010р. мені надали можливість ознайомитись з матеріалами справи та надали повну версію аудіо запису. Для цього мені прийшлось подати 8 звернень, 7 разів приїжджати особисто.

Відтак мені штучно створено перепони для подання апеляції. За цих підстав вважаю є правомірним почати відлік часу на апеляційне оскарження від 21.05.2010р. адже без ознайомлення з матеріалами справи я навіть не міг визначити не те, що реквізити сторін, а й навіть їх кількість.

Тепер стосовно оскаржуваного рішення.

абз.6 " "Ст.17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, зокрема це спори фізичних [...] осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ("нормативно-правових актів, правових актів індивідуальної дії"), дій чи бездіяльності." Згідно ст.3 КАС України під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства [...]; під терміном "суб'єкт владних повноважень" розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства [...].

У п.1 ч.1.ст.17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовий аналіз наведених норм права дає всі підстави стверджувати, що під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду спір, що виник між двома суб'єктами суспільства стосовно їх прав та обов'язків у певних правовідносинах, в яких хоча б один з цих суб'єктів законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого, а останній зобов'язаний виконувати вимоги та приписи владного суб'єкта".

Очевидно, що можливості реалізації мого конституційного права обирати і бути обраним на виборах, призначених на 30.05.2010 і, відтак, опції моєї поведінки як громадянина України (виборця, особи, що має право бути обраною) у відносинах, пов'язаних з виборами, прямо залежить від "керування" з боку відповідачів – при продемонстрованому відповідачами "керуванні", через їхні "приписи" я втратив можливість реалізації свого конституційного права.

Таким чином, суд першої інстанції сам обґрунтував, що мій спір з відповідачами підлягає розгляду в адміністративної юрисдикції, а у резолютивній частині, відтак, суперечить сам собі.

абз. 12, 13. "Позивачі оскаржують Постанову [...]Верховної Ради України з підстав відсутності у відповідача конституційних повноважень на прийняття такої", далі посилаючись на ст.150 Конституції України щодо повноважень Конституційного Суду України.".

Але такий висновок суду першої інстанції суперечить змісту моєї позовної заяви та пункту 1 її прохальної частини "1. Визнати Постанову Верховної Ради України від 16.02.10 "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" такою, що не відповідає Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 06.04.04 N1667-IV та скасувати її.".

Понад те. Я підтримую позицію інших співпозивачів які, як і я, не вимагають визнати Постанову неконституційною, і обґрунтовують її протиправність вже існуючим рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2009 року N 14-рп/2009, в якій, зокрема, прямо сказано, що "...положення Конституції України не дають підстав Верховній Раді України відміняти вже призначені чергові або позачергові вибори до органів місцевого самоврядування". Конституція України та Закон України "Про Конституційний Суд України" встановлюють, що рішення КСУ є остаточними і обов'язковими до виконання на території України, таким чином – і для Окружного адміністративного суду м. Києва.

Крім того, співпозивачі обґрунтовують твердження про протиправність Постанови ВРУ від 16.02.2010 не лише висновком КСУ про відсутність у відповідача – ВРУ такого права, але і відсутністю у ВРУ таких повноважень за Законом України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 06.04.2004р. N1667-IV". Питання невідповідності постанов ВРУ чинним Законам України безумовно відноситься до компетенції адміністративних судів. На жаль, суд першої інстанції цього "не помітив", просто обійшовши в Ухвалі цю обставину.

Також суд першої інстанції в Ухвалі "не помітив" і те, що позовні вимоги співпозивачів стосуються не лише визнання протиправною Постанови ВРУ, але і визнання протиправними дії, про визнання відсутності компетенції, про зобов'язання утриматися від вчинення дій, про визнання бездіяльності протиправною, про зобов'язання вчинити дію. Все це жодним чином не відноситься до компетенції Конституційного Суду України і все це судом першої інстанції було просто зігноровано.

Підсумовуючи, на мою думку оскаржувана Ухвала є запереченням конституційного права громадянина України на оскарження рішень, дій, бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб (ст.55) та прямо суперечить ст.3 Конституції України, за якою "держава відповідає перед людиною за свою діяльність", суперечить завданням адміністративного судочинства, вказаним у п.1. ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, продемонстрував невідповідність висновків суду обставинам справи, припустився порушень матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного закриття провадження у справі.

Відповідно до посвідчення мене віднесено до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відтак згідно абз.3 п.18 ч.1 ст. 4 декрету КМУ "Про державне мито" я звільнений від сплати держмита.

Враховуючи вищевикладене, керуючись главою 1 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ:

1. Поновити строк апеляційного оскарження і прийняти до розгляду та задоволити Апеляційну скаргу Діхтяра Петра Семеновича на ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2010р. про закриття провадження по справі N2а-2190/10/2670

2. Скасувати ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2010р. про закриття провадження по справі N2а-2190/10/2670 і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

3. Звільнити Діхтяра Петра Семеновича, як постраждалого внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС від сплати державного мита.

4. Вважаю за доцільне взяти особисту участь у судовому розгляді.

Додатки: 1. Копії даної апеляційної скарги з додатками – 20 примірників;

2. Копія заяви про апеляційне оскарження від 05.05.2010р.

3. Копія посвідчення постраждалого внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Позивач: П.С. Діхтяр

 

До Київського апеляційного адміністративного суду

вул. Московська 8, корпус 30, м. Київ, п. ін. 01010

 

співпозивач:                                               Діхтяр Петро Семенович

(по справі №2а-2190/10/2670)                           вул. Таращанська 163-а кв. 130

м. Біла Церква Київської області п. ін.: 09106 д. т.: 0456330584

ЗАЯВА

25.05.2010р. через окружний адміністративний суд м. Києва я звернувся з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2010р. №2а-2190/10/2670 і одночасно подав апеляційну скаргу на дане рішення.

Незважаючи на минування процесуальних строків відповіді дотепер я так і не отримав.

Виходячи з викладеного вище

Прошу:

1. Повідомити мене про рух даної справи та надати мені, у разі їх наявності, копії прийнятих судом ІІ інстанції, рішень.

29 червня 2010 року                                                                       П.С. Діхтяр

24.06.2010р. справу розписано на суддю Межевич М.В.

 

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

02093, м. Київ, вул. Поліська, 3-б, тел.567 90 48 факс 567 80 79, e-mail: inbox(a),apladm.ki.court.gov.ua

22-а-2190/10/2670                  Діхтяр П.С.

28.07.2010  №2.1-20/6922     Таращанська, 163-а, кв. 130, м. Біла Церква, Київська область, 09106

На Ваш лист, щодо надання інформації про адміністративну справу за Вашим позовом до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Президента України про визнання нечинною та скасування Постанови №1889-VІ від 16.02.2010 року «Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році», визнання дій протиправними, повідомляю наступне.

Вказана адміністративна справа надійшла до Київського апеляційного адміністративного суду 11 червня. 2010 року, зареєстрована за № 16183 та передана мені, як судді доповідачу 30 червня 2010 року.

У зв'язку з великою кількістю справ, що знаходяться у мене в провадженні, по вказаній справі питання про відкриття апеляційного провадження та призначення її до розгляду буде вирішуватися в порядку черговості.

Крім того, додатково повідомляю, що станом на сьогодні мною відкривається апеляційне провадження по адміністративним справам, які надійшли до Київського апеляційного адміністративного суду в січні 2010 року

Суддя М.В. Межевич

 

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2190/10/2670

УХВАЛА

24 вересня 2010 року                                                                                                  м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Межевич М.В., перевіривши апеляційні скарги Задирка Геннадія Олександровича, Діхтяра Петра Семеновича, Бичихіна Віктора Миколайовича, Мілевського Павла Володимировича та Северина Олександра Євгеновича на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року у справі за позовом Задирка Геннадія Олександровича, Ашрафутдінова Владислава Альбертовича, Гарбара Віктора Васильовича, Зубар Наталії Володимирівни, Северина Олександра Євгеновича, Свистовича Михайла Богдановича, Чепури Катерини Петрівни, Мілевського Павла Володимировича, Діхтяра Петра Семеновича, Задоя Юрія Миколайовича, Харчука Василя Івановича, Рєвтова Андрія Миколайовича, Кухарчука Олександра Ігоровича, Заставника Василя Васильовича, Іваннікова Ігора Сергійовича, Львівського міського об'єднання громадських організацій «Львівська громада» до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Президента України про визнання нечинною та скасування Постанови № 1889-VI від 16.02.2010 року «Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України, «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році», визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачі та особа, яка брала участь у справі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Перевіривши апеляційні скарги на відповідність їх вимогам ст. 187 КАС України вважаю, що апеляційні скарги подані з додержанням вказаних вимог і можуть бути прийняті до провадження судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 187 та 189,190 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відкрити апеляційне провадження по апеляційних скаргах Задирка Геннадія Олександровича, Діхтяра Петра Семеновича, Бичихіна Віктора Миколайовича, Мілевського Павла Володимировича та Северина Олександра Євгеновича на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року у справі за позовом Задирка Геннадія Олександровича, Ашрафутдінова Владислава Альбертовича, Гарбара Віктора Васильовича, Зубар Наталії Володимирівни, Северина Олександра Євгеновича, Свистовича Михайла Богдановича, Чепури Катерини Петрівни, Мілевського Павла Володимировича, Діхтяра Петра Семеновича, Задоя Юрія Миколайовича, Харчука Василя Івановича, Рєвтова Андрія Миколайовича, Кухарчука Олександра Ігоровича, Заставника Василя Васильовича, Іваннікова Ігора Сергійовича, Львівського міського об'єднання громадських організацій «Львівська громада» до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Президента України про визнання нечинною та скасування Постанови № 1889-УІ від 16.02.2010 року «Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України, «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році», визнання дій протиправними.

В порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, надіслати особам, які беруть участь у справі, копію цієї ухвали, апеляційну скаргу інформацію про права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 49 та 51 КАС України та надати строк до 19 листопада 2010року протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                                   М.В. Межевич

 

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2190/10/2670

УХВАЛА

27 вересня 2010 року                                                                                                  м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Межевич М.В., перевіривши апеляційні скарги Задирка Геннадія Олександровича, Діхтяра Петра Семеновича, Бичихіна Віктора Миколайовича, Мілевського Павла Володимировича та Северина Олександра Євгеновича на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року у справі за позовом Задирка Геннадія Олександровича, Ашрафутдінова Владислава Альбертовича, Гарбара Віктора Васильовича, Зубар Наталії Володимирівни, Северина Олександра, Євгеновича, Свистовича Михайла Богдановича, Чепури Катерини Петрівни, Мілевського Павла Володимировича, Діхтяра Петра Семеновича, Задоя Юрія Миколайовича, Харчука Василя Івановича, Рєвтова Андрія Миколайовича, Кухарчука Олександра Ігоровича, Заставника Василя Васильовича, Іваннікова Ігора Сергійовича, Львівського міського об'єднання громадських організацій «Львівська громада» до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Президента України про визнання нечинною та скасування Постанови № 1889-VI від 16.02.2010 року «Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України, «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році», визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що необхідні підготовчі дії для розгляду справи в апеляційному порядку здійснені, а тому справа має бути призначена до апеляційного розгляду.

Керуючись ч. 3 ст. 190 КАС України,

УХВАЛИВ:

Підготовчі дії до апеляційного розгляду апеляційних скарг Задирка Геннадія Олександровича, Діхтяра Петра Семеновича, Бичихіна Віктора Миколайовича, Мілевського Павла Володимировича та Северина Олександра Євгеновича на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року у справі за позовом Задирка Геннадія Олександровича, Ашрафутдінова Владислава Альбертовича, Гарбара Віктора Васильовича, Зубар Наталії Володимирівни, Северина Олександра Євгеновича, Свистовича Михайла Богдановича, Чепури Катерини Петрівни, Мілевського Павла Володимировича, Діхтяра Петра Семеновича, Задоя Юрія Миколайовича, Харчука Василя Івановича, Рєвтова Андрія Миколайовича, Кухарчука Олександра Ігоровича, Заставника Василя Васильовича, Іваннікова Ігора Сергійовича, Львівського міського об'єднання громадських організацій «Львівська громада» до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Президента України про визнання нечинною та скасування Постанови № 1889-VІ від 16.02.2010 року «Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України, «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році», визнання дій протиправними, - закінчити.

Справу призначити до апеляційного розгляду 26 листопада 2010 року на 09 годину 20 хвилин.

В судове засідання викликати: осіб, які приймають участь у справі.

Суддя                                                                                                   М.В. Межевич

 

До Київського апеляційного адміністративного суду

02093 м. Київ, вул. Поліська, 3-б

(суддя – доповідач М.В. Межевич)

 

апелянта:                           Діхтяра Петра Семеновича

вул. Таращанська 163-а кв. 130, м. Біла Церква Київської області, п. ін.: 09106 д. т.: 0456330584

ЗАЯВА про відвід

25.05.2010р. через окружний адміністративний суд м. Києва я звернувся з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2010р. №2а-2190/10/2670 і одночасно подав апеляційну скаргу на дане рішення.

Незважаючи на минування процесуальних строків, з підстави відсутності будь-якої інформації про рух даної справи я 29.06.2010р. звернувся з відповідною заявою до Київського апеляційного адміністративного суду з проханням: Повідомити мене про рух даної справи та надати мені, у разі їх наявності, копії прийнятих судом ІІ інстанції, рішень. В канцелярії мені повідомили, що 24.06.2010р. справу розписано на суддю Межевич М.В.

Не отримавши відповіді я 28.07.2010р. звернувся повторно і невдовзі отримав відповіді на обидва звернення: 07.08.2010р. – від 28.07.10р. №2.1-20/6922 з повідомленням про те, що вказана адміністративна справа надійшла до суду 11.06.2010р., зареєстрована за № 16183 та передана судді-доповідачу 30.06.2010р., питання її розгляду буде вирішуватися в порядку черговості, а станом на момент надання відповіді розглядались справи ще лише січня 2010 року; 11.09.2010р. – від 02.08.2010р. №2.1-20/7647 з повідомленням про те, що питання розгляду справи буде вирішуватися в порядку черговості.

Вважаю, що в такому проглядається цілий ряд процесуальних порушень, котрі спричинили до брутального порушення мого права. Для прикладу.

Отримавши 30.06.2010р. справу, суддя-доповідач М.В. Межевич мав би, не пізніше 03.07.2010р. постановити ухвалу. Однак, принаймні до 02.08.2010р. цього зроблено ще не було.

Потім, не пізніше 14.07.2010р. суддя-доповідач М.В. Межевич мав би: з'ясувати склад учасників адміністративного процесу; надіслати копії ухвали про відкриття апеляційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копіями апеляційних скарг з усіма додатками, інформацією про їхні права та

обов'язки із зазначенням строку подачі заперечень на апеляційні скарги; з'ясувати обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень; з’ясувати, які обставини визнаються та які заперечуються особами, що беруть участь у справі; запропонувати особам, що беруть участь у справі, подати нові докази, на які вони посилаються, або витребувати їх за клопотанням осіб, що подали апеляційні скарги, або з власної ініціативи; вирішити інші письмово заявлені клопотання осіб, які беруть участь у справі; вирішити питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції; вирішити інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи. Усі судові рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до апеляційного розгляду, мали викладатись у формі ухвали. Копії ухвал мали надсилатись особам, які беруть участь у справі. І лише після цього суддя-доповідач мав би призначити справу до апеляційного розгляду та належно і невідкладно викликати учасників адміністративного процесу.

Однак, принаймні до 02.08.2010р. цього зроблено ще не було.

По обіді 22.11.2010р., невідома мені особа повідомила по телефону, що 26.11.2010р. о 9:00 відбудеться судове засідання по даній справі.

Такими діями суддя-доповідач позбавив мене права на: отримання апеляційних скарг з додатками та заперечень поданих іншими учасниками; постановлених ним ухвал; можливість оцінити апеляційні скарги та заперечення подані іншими учасниками і постановлені ним ухвали; можливість визначитись стосовно апеляційних скарг та заперечень поданих іншими учасниками і стосовно постановлених ним ухвал тощо.

На разі я жодним чином не допускаю думки про не кваліфікованість судді-доповідача оскільки дана процедура є елементарною і доступною для осягнення навіть школярам не те, що досвідченому професіоналу з великим стажем роботи. Вважаю, що і забудькуватість тут нідочого. Тут має місце, як мінімум упередженість. Ото ж саме завдяки упередженості судді-доповідача М.В. Межевича було суттєво обмежено мені можливості відстояти своє порушене право.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.6, ст. 7, ст. 13, п.4 ч.1 ст. 27, ч.2, 3 ст. 30, ст. 33 – 35, ст. 49, ст. 51, ст. 189 – 191 тощо КАС України,

ЗАЯВЛЯЮ :

1. Відвід судді-доповідачу М.В. Межевичу від участі у розгляді адміністративної справи зареєстрованої у Київському апеляційному адміністративному суді 11.06.2010р. за № 16183.

26 листопада 2010 року                                                                       П.С. Діхтяр

 

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2190/10/2670                                      Головуючий у 1-й інстанції - Качур І.А.

                                                                                            Суддя - доповідач: Межевич М.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2010 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Беспалова О.О. та Грибан О.І., при секретарі Бурді Л.М., за участю позивача Діхтяра Петра Семеновича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву позивача Діхтяра П. С. про відвід судді доповідача Межевича М.В. від участі у розгляді адміністративної справи при розгляді апеляційної скарги Задирка Геннадія Олександровича, Діхтяра Петра Семеновича, Бичихіна Віктора Миколайовича, Мілевського Павла Володимировича та Северина Олександра Євгеновича на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року у справі за позовом Задирка Геннадія Олександровича, Ашрафутдінова Владислава Альбертовича, Гарбара Віктора Васильовича, Зубар Наталії Володимирівни, Северина Олександра Євгеновича, Свистовича Михайла Богдановича, Чепури Катерини Петрівни, Мілевського Павла Володимировича, Діхтяра Петра Семеновича, Задоя Юрія Миколайовича, Харчука Василя Івановича, Рєвтова Андрія Миколайовича, Кухарчука Олександра Ігоровича, Заставника Василя Васильовича, Іваннікова Ігора Сергійовича, Львівського міського об'єднання громадських організацій «Львівська громада» до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Президента України про визнання нечинною та скасування Постанови № 1889-УІ від 16.02.2010 року «Про визнання такою, що втратила чинність Постанова Верховної Ради України, «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році», визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИЛА:

26 листопада 2010 року у судовому засіданні апелянт Діхтяр П. С. заявив клопотання про відвід судді доповідачу Межевичу М.В., посилаючись на порушення норм процесуального права щодо строків відкриття та призначення вищевказаної справи до розгляду.

Заслухавши апелянта Діхтяра П.С., колегія суддів вважає, що підстав для відводу судді доповідачу Межевичу М.В., передбачених ст. 27, 28 КАС України, немає.

Керуючись ст.ст. 27,28,30,31 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви позивача Діхтяра Петра Семеновича про відвід судді доповідача Межевича М.В. від участі у розгляді адміністративної справи при розгляді апеляційної скарги - відмовити.

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включено до касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Головуючий суддя:  

Судді:

 

ПРЕЗИДЕНТ

Адміністрація Президента України

10.12.201031-01/676

Київський апеляційний адміністративний суд

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 30

Представника Президента України:

Першого заступника Глави Адміністрації Президента України – Представника Президента України у Конституційному Суді України

Лукаш Олену Леонідівну

01220, м. Київ, вул. Банкова, 11, Телефон: (044)255-66-28, факс: (044)255-61-73, Адреса електронної пошти:o_lukash@apu.gov.ua

Справа №2а-2190/10/2670/08

Суддя Межевич М.В.

КЛОПОТАННЯ

про розгляд справи за відсутності представника Президента України

У провадженні Київського апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційними скаргами Задирко Г.О., Ашрафутдінова В.А., Гарбара В.В., Зубара Н.В., Сивирина О.Є., Свистовича М.Б., Чепури К.П., Мілевського П.В., Діхтяра П.С, Задоя Ю.М., Харчука В.І., Ревтова А.М., Кухарчука О.І., Заставника В.В., Іваннікова І.С., Львівського міського об'єднання громадських організацій «Львівська громада» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва про закриття провадження у справі від 27 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Задирко Г.О., Ашрафутдінова В.А., Гарбара В.В. та інших до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Президента України про визнання не чинною та скасування постанови №1889-VI від 16.02.10 «Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році», визнання дій протиправними.

Керуючись статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ:

розглянути справу за відсутності представника Президента України.

Додаток: копія довіреності представника.

Представник Президента України                                                            О. Лукаш

 

ВРУ

Київський апеляційний адміністративний суд

м. Київ вул. Поліська 3-б У справі №2а-2190/10/2б70/08

Заперечення

У провадженні Київського апеляційного адміністративного суду знаходиться апеляційних скарг суб'єктів права на оскарження ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2010 року, якою закрито провадження у справі за позовом народного депутата України Задирка Геннадія Олександровича, Львівського міського об'єднання громадських організацій «Львівська громада», громадян України: Харчука Василя Івановича, Рєвтова Андрія Миколайовича, Кухарчука Олександра Ігоровича, Заставнюка Василя Васильовича, Іваннікова Ігоря Сергійовича, Ашрафутдінова Владислава Альбертовича, Задоя Юрія Миколайовича, Мілевського Павла Володимировича, Діхтяра Петра Семеновича, Гарбара Віктора Васильовича, Зубар Наталії Володимирівни, Северина Олександра Євгеновича, Свистовича Михайла Богдановича та Чепури Катерини Петрівни до Верховної Ради України, про скасування Постанови Верховної Ради України від 16.02.2010 року № 1889-VІ "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році".

Розгляд справи призначено на 17.12.2010 року о 12 год. 30 хв.

Особи, які подали апеляційні скарги, вважають рішення суду першої інстанції протиправним - таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, просять суд апеляційної інстанції скасувати процесуальне рішення суду першої інстанції, а справу направити для продовження судового розгляду по суті спору.

Звертаємо увагу суду на те, що Верховною Радою України на підставі конституційних повноважень (п.30 ч.1 ст.85 Конституції України) 1.07.2010 № 2412- VІ р. було прийнято Постанову "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" за № 2412- VІ

На підставі цієї Постанови парламенту на території країни 31 жовтня 2010 року було проведено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

Відповідно на сьогоднішній день між позивачами та Верховною Радою України відсутній предмет спору!

Щодо оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вважаємо її законною та обґрунтованою з огляду на наступне.

Так, позивачі обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначали, що оскаржувана Постанова Верховної Ради України, суперечить нормам Конституції України, а також про відсутність у парламенту конституційної компетенції на скасування чергових виборів до органів місцевого самоврядування. Отже, позивачі порушили перед судом загальної юрисдикції питання що відноситься до компетенції Конституційного Суду України.

У статті 147 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено статус Конституційного Суду України, як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні, до повноважень якого, зокрема, належить прийняття рішень та надання висновків у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України (ст. 150 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Статтею 15 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено вичерпний перелік підстав для визнання правового акту неконституційним, це невідповідність Конституції України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності та перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Слід зазначити, що відповідно до принципу поділу державної влади в Україні (стаття 6 Конституції України) органи законодавчої виконавчої судово, влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є Парламент - Верховна Рада України.

Звертаємо увагу суду, що у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 7.05.2002 року № 8-рп/2002 зазначено про те, що постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України є підзаконними актами (стаття 91; частина третя статті 106 Конституції України, тобто такими, що приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України і мають відповідати їм.

Тому вони можуть перевірятися на відповідність не тільки Конституції, а й законам України. Перевірка законності зазначених актів є функцією судів загальної юрисдикції. У разі виникнення питання щодо їх конституційності починає діяти механізм, передбачений статтею 150 Конституції України.

Відповідно у п.1.3 зазначеного Рішення Конституційний Суд України роз"яснив, що здійснення судочинства Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції щодо актів Президента України та Верховної Ради України з питань призначення чи звільнення посадових осіб означає розгляд справ щодо конституційності зазначених актів у формі конституційного судочинства, а щодо їх законності - судами загальної юрисдикції у формі відповідного судочинства (частина третя статті 124).

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27.03.2002 року № 7-рп/2002 року імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 150 Конституції України є об’єктом судового конституційного контролю.

Таким чином, у статтях 147, 150 Конституції України визначено межі юрисдикції Конституційного Суду України. За змістом цих статей перевірці на предмет к конституційності підлягають, зокрема, правові акти Верховної Ради України, акти Президента України. При цьому серед них не виділено нормативно-правових або індивідуально-правових актів.тобто до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань щодо конституційності правових актів Верховної Ради України, та Президента України незалежно від того, мають вони нормативно-правових чи індивідуально-правовий характер.

Згідно п.1 зазначеного Рішення Конституційний Суд України роз’яснив, що Положення абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України, в аспекті порушених Вищою радою юстиції у конституційному поданні питань, треба розуміти, що до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань щодо відповідності Конституції України (конституційності) правових актів Верховної Ради України та Президента України, до яких віднесені як нормативно-правові, так індивідуально-правові акти.

Яскравим прикладом правомірності оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є Рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2009 року №14-рп/2009 «у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення позачергових виборів депутатів Тернопільської обласної ради"» де чітко визначено, що вказана категорія справ відноситься до юрисдикції Конституційного Суду України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Частиною 1 ст. 157 КАС України імперативно закріплено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 49, 51 КАС України, -

Прошу:

Залишити без задоволення апеляційні скарги суб'єктів права на апеляційне оскарження, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2010 року залишити без змін.

Судовий розгляд проводити за відсутності представника Верховної Ради України.

Прийняте за результатами розгляду апеляційних скарг рішення прошу направити на нашу адресу.

Додаток: Копія довіреності на представництво інтересів Верховної Ради України на 1 арк.

Представник Верховної Ради України за довіреністю А.М. Лаптієв

 

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2190/10/2670 Головуючий у 1 -й інстанції - Качур І. А.

Суддя - доповідач: Межевич М.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненко І.І. та Борисюк Л.П., при секретарі Бурді Л.М., за участю апелянта Діхтяра П.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Задирка Геннадія Олександровича, Діхтяра Петра Семеновича, Мілевського Павла Володимировича Северина Олександра Євгеновича та особи, яка не брала участі у справі Бичихіна Віктора Миколайовича, на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року у справі за позовом Задирка Геннадія Олександровича, Ашрафутдінова Владислава Альбертовича, Гарбара Віктора Васильовича, Зубар Наталії Володимирівни, Северина Олександра Євгеновича, Свистовича Михайла Богдановича, Чепури Катерини Петрівни, Мілевського Павла Володимировича, Діхтяра Петра Семеновича, Задоя Юрія Миколайовича, Харчука Василя Івановича, Рєвтова Андрія Миколайовича, Кухарчука Олександра Ігоровича, Заставника Василя Васильовича, Іваннікова Ігора Сергійовича, Львівського міського об'єднання громадських організацій «Львівська громада» до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Президента України про визнання нечинною та скасування Постанови № 1889-VІ від 16.02.2010 року «Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України, «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році», визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили визнати протиправною та скасувати Постанову Верховної Ради України реєстраційний номер № 6070 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Верховної Ради України «Про призначення виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів у 2010 році»

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачі Задирка Г.О., Діхтяр П.С., Мілевський П. В. Северин О.Є. та особа, яка не брала участі у справі Бичихіна Віктора Миколайовича подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта Діхтяра П.С., дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 199, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи ухвалу від 27 квітня 2010 року про закриття провадження у справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, так як справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки із змісту позовної заяви вбачається, що позов заявлено про захист конституційного права громадян з мотивів неконституційності прийняття постанови «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Верховної Ради України «Про призначення виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів у 2010 році» з підстав відсутності у відповідача конституційних повноважень на прийняття такої постанови.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду 1-ої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачі обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначили, що оскаржувана Постанова ВР України, суперечить нормам Конституції України. Також зазначили про відсутність у парламенту конституційної компетенції на скасування чергових виборів до органів місцевого самоврядування.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 104 КАС України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до поняття «справа адміністративної юрисдикції», наведеного у п. 1 ч.1 ст. 3 КАС України, під нею розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Поняття «суб'єкт владних повноважень» - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.

Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначається ст. 17 КАС України. Згідно з ч.3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Конституційний Суд України згідно з Конституцією України розглядає справи щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (стаття 150 Конституції України);

2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість (стаття 151 Конституції України);

3) офіційного тлумачення Конституції та законів України (стаття 150 Конституції України);

4) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (статті 111, 150 Конституції України);

5) відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 15 8 Конституції України (стаття 159 Конституції України);

6) порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції або законів України (наявність висновку Конституційного Суду України з цього питання потрібна для розгляду Верховною Радою України питання про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим відповідно до пункту 28 частини першої статті 85 Конституції України).

У статті 147 Конституції України та ст. 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено статус Конституційного Суду України, як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні, до повноважень якого, зокрема, належить прийняття рішень та надання висновків у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України (ст. 150 Конституції України та ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Статтею 15 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено вичерпний перелік підстав для визнання правового акту неконституційним: це невідповідність Конституції України, порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності та перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Слід зазначити, що відповідно до принципу поділу державної влади в Україні (стаття 6 Конституції України) органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є Парламент - Верховна Рада України.

Разом з цим слід зазначити, що в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 7.05.2002 року № 8-рп/2002 зазначено про те, що постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України є підзаконними актами (стаття 91; частина третя статті 106 Конституції України, тобто такими, що приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України і мають відповідати їм.

Тому вони можуть перевірятися на відповідність не тільки Конституції, а й законам України. Перевірка законності зазначених актів є функцією судів загальної юрисдикції. У разі виникнення питання щодо їх конституційності починає діяти механізм, передбачений статтею 150 Конституції України.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27.03.2002 року № 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 150 Конституції України є об'єктом судового конституційного контролю.

Таким чином, у статтях 147, 150 Конституції України визначено межі юрисдикції Конституційного Суду України. За змістом цих статей перевірці на предмет конституційності підлягають, зокрема, правові акти Верховної Ради України, акти Президента України. При цьому серед них не виділено нормативно-правових або індивідуально-правових актів. Тобто до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань щодо конституційності правових актів Верховної Ради України та Президента України незалежно від того, мають вони нормативно-правовий чи індивідуально-правовий характер.

Згідно п. 1 зазначеного Рішення Конституційний Суд України роз'яснив, що Положення абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України у системному зв'язку зі статтями 147, 152 Конституції України, в аспекті порушених Вищою радою юстиції у конституційному поданні питань, треба розуміти, що до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань щодо відповідності Конституції України (конституційності) правових актів Верховної Ради України та Президента України, до яких віднесені як нормативно-правові, так індивідуально-правові акти.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2009 року № 14-рп/2009 «у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення позачергових виборів депутатів Тернопільської обласної ради"» чітко визначено, що вказана категорія справ відноситься до юрисдикції Конституційного Суду України.

Отже, дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, тобто компетенція адміністративних судів, встановлена ч. 1 ст. 17 КАС України на цей спір не поширюється.

Частиною 1 ст. 157 КАС України імперативно закріплено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскаржувані позивачем дії Голови Верховної Ради мотивовані невідповідністю Конституції та є реалізацією головуючим наданих йому повноважень щодо врегулювання внутрішньої діяльності парламенту, ці дії знаходяться поза межами визначеної процесуальним законом компетенції адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 199, 200, 205,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Задирка Геннадія Олександровича, Діхтяра Петра Семеновича, Мілевського Павла Володимировича Северина Олександра Євгеновича та особи, яка не брала участі у справі Бичихіна Віктора Миколайовича, залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич, Суддя І.І. Бараненко, Суддя Л.П. Борисюк

 



Обновлен 08 янв 2012. Создан 26 апр 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником